Соціальна відповідальність у системі управління підприємством

  • Вид работы:
    Курсовая работа (т)
  • Предмет:
    Менеджмент
  • Язык:
    Украинский, Формат файла: MS Word 35,32 Кб

Соціальна відповідальність у системі управління підприємством

Курсова робота

Соціальна відповідальність у
системі управління підприємством

ВСТУП

соціальний стратегія менеджмент

Актуальність теми. Процеси трансформації економіки України в
ринкову призвели до відходу від практики державного патерналізму, що знайшло
своє відображення у зміні розуміння ролі підприємства як суспільного інституту,
формування нового підходу до оцінки ефективності та його результативної
діяльності. Поряд із економічними чинниками все більшу роль у забезпеченні
конкурентоздатності, досягненні високої продуктивності та прибутковості
виробництва починають відігравати соціально-відповідальні функції підприємства,
включення до його компетенції питань підтримки природоохоронних заходів,
розробки та реалізації програм розвитку профтехучилищ, медичних пунктів,
дитячих садків, оздоровниць та інших закладів соціальної інфраструктури
підприємства, формування систем соціального, освітнього та психологічного
забезпечення працівників, впровадження принципів етичної поведінки у відносинах
з постачальниками та споживачами. Подібна трансформація суспільних цінностей та
пріоритетів вимагає внесення змін до діючої практики управління підприємствами,
забезпечення інтеграції принципів, методів та інструментів соціальної
відповідальності у діяльність підприємств.

Вагомий вклад у становлення, розвиток та дослідження
регіональних особливостей соціально-відповідального підходу до ведення
виробничої діяльності внесли вітчизняні та зарубіжні вчені, а саме: І. Акімова,
Ю. Благов, Т. Бредгард, П. Друкер, Ф. Євдокімов, А. Керолл, Ф. Котлер, С.
Літовченко, М. Мескон, Дж. Мун, Г. Назаров, Л. Ненсі, В. Нижник, О. Осінкіна,
І. Петрова, Ю. Саєнко, О. Степанова, О. Філіпченко, П. Яницький та інші.[4]

Метою курсової роботи дослідження є теоретичне обґрунтування
корпоративної соціальної відповідальності в системі управління підприємством.
Досягнення даної мети передбачає вирішення таких завдань:

–  вивчити поняття та переваги корпоративної соціальної
відповідальності підприємства;

–       дослідити структуру управління соціальною
відповідальності на конкретному підприємстві

–       охарактеризувати процес побудови та
розвитку корпоративної соціальної відповідальності;

–       проаналізувати зарубіжний досвід
корпоративної соціальної відповідальності.

Об’єктом дослідження виступає корпоративна соціальна
відповідальність та її місце в системі управління підприємством. Предметом
дослідження виступає система соціальної відповідальності ТОВ СП «НІБУЛОН».

Для розв’язання поставлених завдань у роботі були застосовані
методи теоретичного (аналіз, синтез, узагальнення теоретичних та
експериментальних розробок досліджуваної проблеми у науковій літературі) та
емпіричного пізнання.

Курсова робота складається із 35 сторінок, у тому числі
вступу; трьох розділів, які в свою чергу поділяються на підрозділи, у яких
поступово та логічно розкривається тема; висновків; списку використаних джерел
із 20 найменувань і п’яти додатків. Робота містить 14 рисуноків, 2 таблиці.

У першому розділі наведено результати теоретичного аналізу соціальної відповідальності в управлінні. У
другому розділі наведено приклад організації
управління соціальною відповідальністю у ТОВ СП «НІБУЛОН». У третьому
запропоновано напрями впровадження системи
корпоративної соціальної відповідальності у практику українських підприємств. Результати
проведеного дослідження обговорювались на XXII-гій міжнародній науковій
конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Актуальні проблеми
функціонування господарської системи України» (м. Львів, 15-16 травня 2015
року).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В
УПРАВЛІННІ

.1 Еволюція поняття соціальної відповідальності

Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній
моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії та рівні.
Соціальна відповідальність стала частиною системи управління і набула особливої
популярності в два останні десятиріччя в Північній Америці, Західній Європі та
Азії. Окремі дослідники стверджують, що концепція «корпоративна соціальна
відповідальність» набула поширення з 1954 року, а з часом, відповідно до
зростання компаній ставала все більше структурованою. Відповідно, намагаючись
простежити основні віхи на шляху розвитку концепції СВ як теоретичного ядра,
можна виділити роботи таких авторів, як Г. Боуен, К. Девіс, Р. Бломстром, Дж. Мак
Гуїр, С. Мережі, А. Керола. [3]

Для бізнесу задля соціальної відповідальності (BSR) –
«досягнення комерційного успіху засобами, які передбачають дотримання моральних
цінностей та повагу до людей, спільнот і навколишнього середовища».

Міжнародний форум лідерів бізнесу (IBLF) розуміє соціальну
відповідальність як сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду
бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та
екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу
бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу.[9]

Відповідно до дослідження, проведеного центром «Розвиток КСВ»
у 2011 році, представники українських компаній під соціальною відповідальністю
переважно розуміють надання благодійної допомоги громаді, розвиток власного
персоналу, чесне введення бізнесу та дотримання і захист прав людини. Найменше
асоціюють із соціальною відповідальністю впровадження принципів і практик
підзвітності, прозорості й етичної поведінки, здійснення екологічних проектів
та участь у регіональних програмах розвитку (рис. 1).[20]

Рис. 1.1. Детермінація поняття «соціальна відповідальність»
представниками українських підприємств (% від загального числа опитуваних) [14]

Етап перший. Становлення

У 1953 році з’являється книга Говарда Боуена «Соціальна
відповідальність бізнесмена», яка стала початком розвитку сучасної літератури
про СВ. Книга була відзначена А. Кероллом як книга, що відкриває нову епоху
соціальної відповідальності в двадцятому столітті. На думку Г. Боуена,
соціальна відповідальність бізнесмена полягає в «реалізації такої політики,
прийнятті таких рішень або вибору такої лінії поведінки, які були би бажаними з
позицій цілей і цінностей суспільства».

У другій частині 1970-х років термін «соціальна
відповідальність» став часто вживатися, але з’явилася нова тема для дискусії –
питання дефініцій та термінів, що сприймаються різними людьми по-різному.
Цікаво, що саме в цей період з’являється концепція «стейкхолдерів»
(заінтересованих сторін) і з’являється термін «результативність корпоративної
соціальної відповідальності», який базується на введеній Кероллом системі
трьохмірної моделі: результативність корпоративної соціальної відповідальності
(СВ) ґрунтується на СВ і корпоративному соціальному реагуванні.

Етап другий. Нові теми СВ

У роботі, виданій у 1975 році, К. Девіс і Р. Бломстром
визначили спрямованість СВ як «обов’язок осіб, приймаючих рішення, вдаватися до
таких дій, які будуть спрямовані не тільки на задоволення власних інтересів, а
й на захист і примноження суспільного блага». Проблема змісту СВ була уточнена
Дж. Мак Гуїром, який зазначив, що «корпорація має не тільки економічні і
правові зобов’язання, але несе й певну відповідальність перед суспільством, що
виходить за їх межі». С. Мережі, у свою чергу, конкретизував зміст СВ,
зазначивши, що корпоративна соціальна відповідальність «передбачає виведення
корпоративної поведінки на рівень, який відповідає усталеним соціальним нормам,
цінностям та очікуванням».

Ґрунтуючись на підходах Дж. Мак Гуїра і С. Мережі і
намагаючись узгодити економічну і соціальну відповідальність бізнесу, А. Керолл
запропонував трактування СВ, що припускає «відповідність економічним, правовим,
етичним і дискреційним (філантропічним) очікуванням, що пред’являються суспільством
організації в даний період». Саме підхід А. Керолла пізніше втілився в детально
відпрацьовану модель, одержав найбільше поширення, став багато в чому визначати
межі сучасних досліджень у галузі СВ.

Теорія стейкхолдерів, теорія соціального впливу або
інституційна/ресурсна теорія.

.        Сигнальна/репутаційна теорія.

.        Теорія (не) достатності ресурсів.

.        Теорія опортунізму менеджменту.

.        Теорія заміщення.

.        Теорія синергетичної дії.

.        Гіпотези про нелінійні взаємозв’язки.

У межах теорії стейкхолдерів зростання рівня соціальної
відповідальності асоціюється із зростанням фінансової ефективності, оскільки
дозволяє збалансувати цілі і задовольнити вимоги численних заінтересованих
осіб, що мають вплив на компанію, і таким чином поліпшити її позицію серед конкурентів.

Основні тези сигнальної теорії викладено в роботах, згідно з
якими високий рівень соціальної відповідальності забезпечує для компанії
репутацію, що для широкого кола інвесторів у середньостроковій перспективі може
виступати відносною гарантією захищеності інвестицій і частково пов’язуватися з
вирішенням проблеми інформаційної асиметрії.

Теорія (не) достатності ресурсів вибудовує
причинно-наслідковий зв’язок між соціальною відповідальністю і фінансовою
ефективністю, припускаючи, що підвищення рівня соціальної відповідальності
обумовлене наявністю вільних грошових ресурсів, які менеджмент в змозі
витратити на різні проекти.

Теорія опортунізму менеджменту є контрінтуїтивною відносно
теорії (не) достатності ресурсів. Зокрема, автори відзначають, що у разі
високої фінансової результативності компанії менеджери схильні до згортання
соціальних проектів, ресурси яких вони використовують для підвищення своїх
короткострокових зисків, а у разі погіршення фінансового стану додаткові
соціальні витрати можуть маскувати прорахунки менеджменту.

Теорія синергетичної дії, яку підтримує значна кількість
авторитетних дослідників, вибірково спираючись на позитивні емпіричні
результати виявленої кореляції між соціальною відповідальністю і фінансовою
ефективністю, пропонує консенсус існуючих гіпотез відносно
причинно-наслідкового зв’язку між двома цими чинниками.

Третій етап. Зв’язок між СВ і сталим розвитком

-ті роки стали одними з найбільш визначальних у контексті
розвитку СВ. У цей період розвивається теорія стейкхолдерів Фрідмана,
розпочинається обговорення організаційної структури для управління
корпоративною соціальною відповідальність і вперше з’являється концепція
сталого розвитку. У 1987 році Всесвітня комісія з питань навколишнього
середовища і розвитку опублікувала Звіт Брундтланд «Наше спільне майбутнє», де
було визначено, що «сталий розвиток – це розвиток, який відповідає потребам
сьогоднішнього дня і не обмежує здатності майбутніх поколінь у задоволенні їх
потреб».

Четвертий етап. Становлення бізнес-кейсу для СВ

-ті роки відзначалися розвитком концепції СВ, більшою
кількістю наукових робіт із цієї тематики. В цей період виникає і теорія
мотивацій компанії щодо реалізації СВ. Наприклад, Деббра Вуд виділяє три
мотиваційні причини: управління охороною навколишнього середовища, управління
різноманітними питаннями і стейкхолдерами. Також стала поширеною концепція
сталого розвитку, оскільки у 1992 році було прийнято Декларацію Саміту Землі
Ріо-де-Жанейро спільно з додатками – збірником рекомендацій під назвою «Порядок
денний 21».

П’ятий етап. Інституалізація СВ на національних рівнях, поява
міжнародних стандартів

ХХІ століття дало новий поштовх розвитку соціальної
відповідальності через прийняття стандарту – міжнародного керівництва із
соціальної відповідальності ISO 26000, прийняття національних стратегій або
державних програм із соціальної відповідальності (Словаччина, Литва та ін.),
інституалізацію СВ на національних рівнях (у Великобританії було запроваджену
посаду міністра з СВ без портфеля, яка пізніше, у 2010 році була скасована,
відділ із СВ в уряді Данії). [3]

Отже, розвиток корпоративної соціальної відповідальності
протягом десятиліть вказує на те, що дане питання як було актуальним серед
підприємців усього світу, так і є таким. І саме в наш час, після введення
міжнародного керівництва із соціальної відповідальності корпоративна соціальна
відповідальність може стати не лише просто темою в підручнику, а цілком робочою
і високорозвиненою силою між підприємцями і зовнішнім світом, який їх оточує.

1.2 Аналіз підходів до розуміння соціальної відповідальності

У результаті еволюції системи корпоративної соціальної
відповідальності бізнесу виникло багато трактувань самого поняття «корпоративна
соціальна відповідальність». У широкому розумінні СВ розуміють як ведення бізнесу
з урахуванням потреб власного персоналу, місцевих громад і навколишнього
природного середовища.

У 2010 році, після п’яти років розробки було прийнято
стандарт – міжнародне керівництво із соціальної відповідальності ISO 26000,
який узагальнив єдине тлумачення різних термінів СВ. За визначенням ISO 26000,
«соціальна відповідальність – це відповідальність компанії на вплив її рішень
та дій на суспільство, навколишнє середовище шляхом прозорої та етичної
поведінки, яка:

·        сприяє сталому розвитку, у т.ч.
здоров’ю та добробуту суспільства;

·        враховує очікування заінтересованих
сторін;

·        відповідає чинному законодавству та
міжнародним нормам поведінки;

·        інтегрована у діяльність організації
і практикується в її відносинах з іншими.

Існують різні підходи до концепції корпоративної соціальної
відповідальності, які виникали в міру того, як суспільство бачило нову роль
бізнесу, а очікування суспільства щодо нього зростали.

1.       Підхід з позицій корпоративного егоїзму, згідно з
яким підприємство виступає для створення багатства, а вся його соціальна
діяльність спрямована на досягнення економічного результату. Деякі сучасні
дослідники, прихильники концепції корпоративного егоїзму, наголошують на тому,
що лише максимізація прибутку в довгостроковій перспективі визначає справжню
відповідальність бізнесі, оскільки подібний підхід дозволяє поєднати інтереси
як акціонерів, так і інших зацікавлених сторін. Крім того, вони погоджуються,
що забезпечення максимізації прибутків у довгостроковій перспективі може
вимагати від бізнесу певних поточних витрат на соціальні та екологічні цілі.
Саме підхід з позицій корпоративного егоїзму, який визначає соціально
відповідальне ведення бізнесу, елементом його стратегічного управління та
неодмінною передумовою його ефективності і прибутковості, набув в останні роки
надзвичайної популярності.

2.      Підхід з позицій корпоративного альтруїзму, який
базується на тому, що підприємства мають здатність впливати на суспільство і
через те повинні відповідально використовувати цю здатність. При цьому під
соціальною силою розуміють здатність впливати на результати важливих суспільних
процесів з метою вирішення суспільних проблем незалежно від політичних
інститутів.

Найбільш відомою є концепція «корпоративного громадянства»,
яка зародилася на початку ХХІ століття. Згідно з цією концепцією роль
підприємства може бути розглянута у вузькому та широкому значенні. У вузькому
значенні роль підприємства зводиться до філантропії, соціальних інвестицій та
певних загальновизнаних обов’язків перед місцевою громадою. У широкому
розумінні – підприємство повинно відповідати за ті сфери, в яких держава не
здатна захистити своїх громадян.

.        Підхід з позиції соціальних вимог, згідно з яким
підприємство має зосереджувати свою діяльність на визначенні соціальних вимог
суспільства та відповіді на них, сприяючи тим самим посиленню своїх позицій. У
1970-х роках концепція корпоративної соціальної відповідальності дещо змінює
свій фокус із позиції «що є добрим для суспільства» на визначення «чого
суспільство вимагає від бізнесу». З огляду на це діяльність будь-якого
підприємства у сфері корпоративної соціальної відповідальності має визначатися
очікуваннями суспільства від нього. При цьому деякі автори розрізняють вимоги
щодо скорочення негативного впливу і вимоги щодо посилення позитивного впливу
підприємства на суспільство.

.        Підхід з позиції зацікавлених сторін, який
передбачає, що незалежно від типу підприємства чи організації, існують групи
людей, які впливають на організацію або на які впливає сама організація і які
тому можна розглядати як такі, що покладають на організацію певну
відповідальність. Ці групи, які загалом називають «зацікавленими сторонами»,
включають: працівників, покупців, акціонерів, постачальників, місцеву громаду,
державу та суспільство в цілому. По суті, деякі з цих зацікавлених сторін
матимуть більший вплив, ніж інші, і бізнес повинен мати розуміння рівня впливу,
який може здійснювати кожна з цих груп зацікавлених осіб.

.        Підходи з позиції етики, головною особливістю яких є
що в основі лежить ідея етичного обов’язку бізнесу та окремих менеджерів перед
суспільством. Серед підходів цієї групи варто виділити підхід з позиції
«потрійної результативності діяльності» (triple bottom line) Дж. Елігтона та
нормативний підхід з позиції зацікавлених сторін Е. Фрімена. Відповідно до
підходу Дж. Елінгтона кожне підприємство несе економічну, екологічну та
соціальну відповідальність перед суспільством, тим самим забезпечуючи свою
життєздатність.[4]

Готовая работа, которую можно скачать бесплатно и без регистрации:   Особливості проектування операційної системи у сфері послуг

Отже, який би підхід не використовувало підприємство воно
завжди може знайти той чи інший спосіб впроваджувати корпоративну соціальну
відповідальність у своїй компанії. Звичайно, зазначені підходи відображають
діаметрально протилежні бачення корпоративної соціальної відповідальності
підприємства, одна вони дають можливість оцінити, наскільки змінилися думки та
підходи науковців до питання налагодження зв’язків підприємства із
суспільством, у якому воно функціонує.

1.3 Етапи розробки і впровадження стратегії корпоративної
соціальної відповідальності

Сучасні вимоги до соціальної відповідальності обумовлюють
необхідність інтегрування соціальної політики та корпоративної стратегії,
розглядаючи витрати коштів на соціальні потреби як форму стратегічного
інвестування.

Важливо підкреслити, що в умовах глобалізації сам факт
соціально відповідального ведення бізнесу є важливим чинником інвестиційної
привабливості підприємства. Попри те, що реалізація програм соціальної
відповідальності об’єктивно спричиняє значне зростання витрат підприємства, в
довгостроковому періоді вони компенсуються зростанням доходу від покращення
гудвілу компанії та підвищення інвестиційної привабливості, що в підсумку
створює умови для зростання конкурентоспроможності.

кожне сучасне підприємство є частиною оточення, яке визначає
умови його функціонування та розвитку, впливати на досягнення цілей. Зважаючи
на це, необхідно враховувати інтереси середовища у діяльності підприємства.
Відповідно, прихильники даного підходу розробили аргументи на користь
корпоративної соціальної відповідальності підприємства (табл. 1.1), які можна
умовно об’єднати у дві групи: етично-психологічні та економічні аргументи.

Впровадження в компаніях системи ключових показників
соціальної відповідальності забезпечує дотримання принципу «що вимірюється, те
і робиться». Загалом, моніторинг залежності ефективності діяльності
підприємства від впровадження стратегії соціальної відповідальності свідчить,
що підприємства, які реалізують активну соціальну політику, заощаджують до 40%
витрат на просування своїх товарів чи послуг на ринку. Це дозволяє зробити
висновок, що реалізація стратегії соціальної відповідальності бізнесу сприяє
зростанню рентабельності, а, відтак, і конкурентоспроможності.

Однак різне розуміння корпоративної соціальної
відповідальності вищим менеджментом компаній, неузгодженість дій і відсутність
механізмів цілеспрямованого управління соціально відповідальною поведінкою
створюють нестійку платформу для подальшого розвитку компаній. Найчастіше
соціальна відповідальність підтверджується тільки «мінімальним набором» –
вчасно заплаченими податками, регулярною виплатою дивідендів, наданням
соціального пакету і окремими благодійними заходами та акціями. Однак, як
показують різні дослідження у сфері корпоративної соціальної відповідальності,
суспільство очікує від компаній відповідального ведення бізнесу в цілому, а не
тільки благодійних акцій.

Для того щоб відповідати таким високим запитам необхідно
ґрунтуватися не на точкових соціальних заходах, а цілеспрямовано вибудовувати
комплексну політику підприємства у сфері корпоративної соціальної відповідальності,
з використанням так званої «килимової» тактики формування та реалізації
стратегії суспільно значущого розвитку.

Таблиця 1.1 Аргументи на користь формування
соціально-відповідальної діяльності підприємства [власна розробка на основі [2]]

Загальна характеристика

Очікування громадськості

3 1960-х років очікування громадськості щодо
діяльності підприємств істотно зросли. Щоб зменшити розрив між новими
очікуваннями і реальним відгуком підприємців, їх участь у вирішенні соціальних
проблем не тільки очікувана, а й необхідна.

Довгострокові прибутки

Підприємства з почуттям відповідальності
перед суспільством переважно одержують гарантовані довгострокові прибутки. Це
природний результат кращих відносин з громадою та кращого іміджу підприємства,
сформованого завдяки доброчесній поведінці.

Моральний обов’язок

Будучи членом суспільства, підприємство повинно
керуватись його нормами, навіть у випадках, які не передбачені законами.

Громадський імідж

Підприємства прагнуть зміцнити свій громадський
імідж через приваблення більшого числа покупців, кращих службовців, доступ до
ринків грошей та інші вигоди. Таке підприємство отримує можливості для
формування партнерських відносин з владними структурами, громадськістю,
засобами масової інформації.

Краще відносини з персоналом

Підприємства прагнуть підвищити
кваліфікацію, професіоналізм і утримати кадровий потенціал на високому рівні.
Також забезпечується лояльність персоналу до діяльності підприємства

Краще оточення

Підприємство може сприяти вирішенню
складних суспільних проблем, підвищуючи таким чином якість життя і формуючи
бажане середовище, в якому воно знаходить і наймає кваліфікованих
працівників.

Відмова від подальшого державного
регулювання

Регулювання з боку держави збільшує
економічні витрати і обмежує гнучкість рішень менеджера. Діяльність
підприємства, що відчуває відповідальність перед суспільством, менше
регулюватиметься державними органами.

Інтереси акціонерів

Відповідальність перед суспільством у
довгостроковому періоді підвищуватиме цінність пакета акцій підприємства. На
ринку акцій суспільно- відповідальні підприємства вважають малоризикованими
та відкритими для громадської критики. Отже, їх пакети акцій матимуть вище
співвідношення «ціна-дохід».

Володіння ресурсами

Фінансові ресурси, технічна компетенція
та здібності менеджерів достатні, щоб забезпечити підтримку державним і
благодійним проектам, які потребують допомоги.

Перевага профілактики над лікуванням

Соціальні проблеми час від часу
необхідно вирішувати. Підприємство має робити це доти, доки коригування не
стало надто серйозним і дорогим заняттям, яке відвертатиме енергію менеджерів
від досягнення головних цілей – виробництва товарів і послуг.

На основі аналізу результатів праць І. Ансоффа, М. Мескона,
Дж. Логзона, М. Руссо, П. Фоутса, Д. Аллена та інших можна виокремити наступні
етапи розробки на введення стратегії корпоративної соціальної відповідальності:

)        Проведення аналітичних робіт (аналіз внутрішнього і
зовнішнього середовища функціонування компанії). На даному етапі необхідно
провести діагностику діяльності та існуючого портфеля активів компанії,
можливих напрямів інвестування коштів, проаналізувати розвиток зовнішнього і
внутрішнього середовища функціонування. Ці роботи дозволять визначити позицію
досліджуваного господарюючого суб’єкта в «галузевій та ринковій системі
координат», визначити його сильні і слабкі сторони, позначити можливі напрямки
розвитку соціально відповідальної поведінки.

)        Визначення стратегічних альтернатив розвитку
(формулювання сценаріїв розвитку КСВ в організації). З урахуванням результатів
стратегічного аналізу визначається місія компанії, а також середньо- і
довгострокові цілі організації, на основі яких розробляються альтернативні
цільові програми, які визначають взаємопов’язані блоки заходів, спрямовані на
досягнення поставлених цілей і тим самим визначають конкретну стратегію
розвитку КСВ

)        Оцінка і вибір оптимальної стратегії розвитку КСВ.
Сформовані ймовірні сценарії розвитку компанії повинні бути проаналізовані з
використанням запропонованих нижче критеріїв, за якими проводиться оцінка
ефективності кожного з блоків соціальних програм компанії (сценаріїв).

)        Офіційне документальне оформлення обраної стратегії
і закріплення осіб, відповідальних за її реалізацію і досягнення розроблених
показників ефективності.

)        Реалізація заходів, що входять у затверджені
стратегією цільові програми КСВ

)        Підведення проміжних підсумків кожного етапу
реалізації стратегії і оцінка результатів впровадження цільових програм, з
внесенням необхідних коригувань з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього
середовища підприємства.

Рис. 1.2. Етапи впровадження системи КСВ на українських
підприємствах [1]

Отже, корпоративна соціальна
відповідальність сприймається як повноцінний, структурний елемент розвитку
підприємства, що впливає на його імідж, інвестиційну привабливість,
маркетингову ефективність, побудову ефективних взаємовідносин з різними
цільовими групами і на інші важливі параметри, які складають основу успішності
діяльності підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
(на прикладі ТОВ СП «НІБУЛОН»)

.1 Загальна характеристика діяльності ТОВ СП «НІБУЛОН»

Створення в 1991 році спільного
українсько-угорсько-англійського сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
(ССГП «НІБУЛОН»). Співзасновниками підприємства стали угорська фірма «KOMBISEED
KFT» і англійська фірма «Meridian Commodities Ltd.». Назва підприємства
«НІБУЛОН» складається з перших літер назв міст засновників: Миколаїв, Будапешт,
Лондон. Основним видом діяльності створеного підприємства є виробництво та
реалізація гібридного насіння кукурудзи і соняшнику зарубіжних селекцій. На
даний момент у компанії 9 основних напрямків діяльності. Розглянемо детальніше
кожен вид діяльності організації.

Рослинництво. ТОВ СП «НІБУЛОН» є одним з найбільших
вітчизняних виробників і експортерів сільськогосподарської продукції.
Підприємство має 22 виробничі підрозділи, розташованих у дев’яти областях
України, детальніше які можна подивитись у додатку В.

Підприємство успішно співпрацює з всесвітньо відомими
американськими, європейськими та ін. виробниками сільгосппродукції, техніки і
засобів захисту рослин.

Матеріально-технічне оснащення сільгоспвиробництва. У філіях
ТОВ СП «НІБУЛОН» діють машинно-тракторні станції (МТС), завданням яких є
забезпечення повного циклу сільськогосподарських робіт на власних та
орендованих землях. Кожна МТС є самостійною виробничою одиницею.

Для ведення інтенсивних технологій виробництва
сільськогосподарських культур МТС філій підприємства укомплектовані повним
набором сучасної сільськогосподарської техніки, як вітчизняного, так і
зарубіжного виробництва, а також легковим та вантажним автотранспортом. Повний
перелік сільськогосподарської техніки буде наданий у додатку А.

На ТОВ СП «НІБУЛОН» припадає 70% тракторів «Фендт» і 60%
ґрунтообробної техніки «Лемкен», що використовуються в Україні. Компанія є
найбільшим у світі кінцевим споживачем тракторів «Фендт».

Торгівля
сільгосппродукцією. Торгівля власною та закуповуваною сільгосппродукцією є
стратегічним напрямком діяльності ТОВ СП «НІБУЛОН».

У компанії на сайті кожен може ознайомитись з поточними
цінами на сільгосппродукцію по кожному елеваторному комплексу компанії.

ТОВ СП «НІБУЛОН» постійно розширює обсяги
торгово-закупівельної діяльності та експорту. Однією з найважливіших складових
цієї роботи є вдосконалення логістичної системи компанії «НІБУЛОН». Саме тому з
2009 року компанія реалізує унікальну для української економіки інвестиційну
програму з розвитку і створення сучасної інфраструктури зернового ринку,
будівництва власного торгового флоту.

Управління логістикою. У 2011 році відділом транспортної
логістики були забезпечені перевезення:

автомобільним транспортом – 370 000 тон зернових і олійних
культур;

залізничним транспортом – 1 104 000 т (17057 вагонів-зерновозів)
зернових і олійних культур, в тому числі за зовнішньоекономічними контрактами;


водним транспортом – 700 000 т зернових і олійних культур.

Система
страхового захисту. Відділ страхування – структурний підрозділ ТОВ СП
«НІБУЛОН», створений з метою реалізації політики ризик-менеджменту в напрямку
забезпечення страхового захисту матеріальних інтересів підприємства. Відділ
займається внутрішнім і зовнішнім страхуванням. У рамках політики підприємства
проводиться як обов`язкове страхування, так і добровільне страхування.
Обов`язковими видами страхування охоплено 100 % транспорту підприємства
відповідно до вимог чинного законодавства. Процес страхування здійснюється
централізовано, охоплюючи мережу філій.

Рис. 2.1. Сучасна логістична інфраструктура компанії
«НІБУЛОН» [12]

Зберігання
та доведення продукції до товарної кондиції. ТОВ СП «НІБУЛОН» має у своєму
розпорядженні можливості зберігання і доведення сільгосппродукції до товарної
кондиції – як на власних підприємствах, так і на підприємствах, акціонером яких
він є. «НІБУЛОН» є власником лінійних елеваторів і пунктів зберігання, повний
перелік яких надано у додатку Б.

Зовнішньоекономічна
діяльність компанії «Нібулон» представлено на рис. 2.2-2.5.

 

Рис. 2.2. Експорт компанії «НІБУЛОН» за 2007/08 – 2013/14
рр., млн т [12]

Рис. 2.3. Структура експорту компанії «НІБУЛОН» в 2013/14
рр., тис. т [12]

Рис. 2.4. Географія експорту компанії «НІБУЛОН» в 2013/14
рр., тис. т [12]

Рис. 2.5. Частка компанії «НІБУЛОН» в українському експорті
[12]

Тваринництво. Поряд з рослинництвом, вісім філій ТОВ СП
«НІБУЛОН» займаються тваринництвом.

Виробництво
ковбасних виробів. Компанія приступила до створення власної лінії з виробництва
ковбасних виробів.

Отже,
діяльність компанії «НІБУЛОН» є прикладом успішного ведення бізнесу, що
будується на принципах соціальної справедливості та екологічної доцільності. У
стратегії компанії ключове значення займають питання оптимального використання
ресурсів, застосування природо- та енергозберігаючих технологій, створення якісної
та екологічно прийнятної продукції, мінімізація відходів.

 

.2
Особливості здійснення соціальної відповідальності в ТОВ СП «НІБУЛОН»

 

Першочергово компанія «НІБУЛОН» піклується про безпеку і
захист своїх працівників на робочому місці, в тому числі попереджає працівників
про наявність (можливу наявність) на робочому місці ризику чи небезпеки.
Керівники відповідних служб та інженерно-технічні працівники підприємства
здійснюють розробку і виконання системи заходів з поліпшення умов праці та
побуту, забезпечують ритмічність виробництва, дотримання законодавства про
працю і виконання рішень керівництва з тих питань. Щорічно організовується та
проводиться медичний огляд працівників, які працюють у шкідливих чи небезпечних
умовах праці, осіб до 21 року та водіїв автотранспортних засобів. У цілому на
підприємстві пройшли медичний огляд понад 1,7 тис. працівників, організовано та
проведено медичний огляд працівників, які працюють у шкідливих чи небезпечних
умовах праці, осіб до 21 року (371 особа).

З метою своєчасного надання медичної допомоги при настанні
нещасних випадків, на перевантажувальному терміналі створений «Пункт охорони
здоров’я», який працює цілодобово, систематично проводиться моніторинг терміну
дії та наявності на робочих місцях медпрепаратів та аптечок першої медичної
допомоги.

Рис. 2.6. Витрати «НІБУЛОН» на попереджувальні заходи у 2014
році [12]

Рис. 2.7. Витрати «НІБУЛОН» на охорону здоров’я у 2014 році
[12]

Рис. 2.8. Втрати компанії на промислову безпеку у 2014 році
[12]

Метою проекту «НІБУЛОНівський» стандарт є підняти освітній та
культурний рівень молодого покоління українців та забезпечити рівні належні
умови навчання як в міських, так і в сільських навчальних закладах. Проект
впроваджується починаючи з 2006 року. Допомога, яка надається у рамках програми
«НІБУЛОНівський» стандарт, не носить разового характеру, а є системною і
постійною. Загалом 148 шкіл по всій Україні систематично отримують допомогу від
компанії «НІБУЛОН», зокрема ремонт шкіл, придбання спортінвентарю, навчальних посібників
тощо (детальний список у додатку Д) . Компанія фінансово підтримує шкільні
заклади в організації харчування школярів, забезпечення їх питною водою,
обладнанні шкільних столових та медичних кабінетів. Для організації поїздок на
різного роду конкурси, змагання, фестивалі – підшефні компанії школи отримують
кошти на участь та оплату транспорту.

У 2013 році компанія продовжила оснащення чотирьох сучасних
високотехнологічних лабораторії Одеської національної академії харчових
технологій, що були подаровані компанією навчальному закладу напередодні Нового
року. Крім того, завдяки допомозі компанії «НІБУЛОН» у 2014 році було придбано
матеріали для ремонту даху приміщення академії. Вартість наданої допомоги
академії у 2013-2014 роках склала близько 450 тис. грн.

У 2014 році також було оснащено лабораторію
Могилів-Подільського технолого-економічного коледжу Вінницького національного
аграрного університету товарознавства зерна та продуктів його переробки. За
словами студентів коледжу, значення такого подарунка важко переоцінити – тепер
вони мають змогу на практиці знайомитися з новітнім обладнанням.

Благодійність закладам охорони здоров’я. У 2013 році
«НІБУЛОН» продовжив власну комплексну програму з переоснащення Миколаївської
міської дитячої лікарні № 2, до якої наразі долучилися й інші миколаївські
підприємства та меценати. 19 грудня, у День Святого Миколая, в приміщенні
лікарні відбулася чергова урочиста передача сучасного медичного обладнання,
призначеного для лікування та обстеження маленьких миколаївців. Загальна сума
інвестицій компанії у здоров’я маленьких городян вже склала близько 700 тисяч
гривень. У 2014 році компанія «НІБУЛОН» подарувала міській дитячій лікарні № 2
мікроскоп монокулярний XS-5510 MICROmed, прилад призначений для проведення
рутинних і загальноклінічних досліджень. Завдяки «НІБУЛОНу» професійний
технічний арсенал медиків поповнився дитячим медичним устаткуванням, котрі
також призначені для надання невідкладної допомоги пацієнтам у стані коми чи
під час операції (рис. 2.9-2.11)

Готовая работа, которую можно скачать бесплатно и без регистрации:   Исследование мирового рынка молочной продукции

Рис. 2.9. Ефект від вже наданої благодійної допомоги
Миколаївській міській дитячій лікарні № 2 [12]

Рис. 2.10. Ефект від вже наданої благодійної допомоги
Миколаївській міській дитячій лікарні № 2 [12]

Рис. 2.11. Ефект від вже наданої благодійної допомоги
Миколаївській міській дитячій лікарні № 2 [12]

рік вніс значні зміни в життя України і кожного громадянина.
Генеральний директор компанії «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський не залишився
осторонь ситуації в країні. Починаючи з березня 2014 року, «НІБУЛОН» спрямовує
значні фінансові ресурси на підтримку українських військовослужбовців, які
перебувають в зоні АТО, у тому числі постраждалих від бойових дій та членів їх
сімей, а також вимушених переселенців із територій проведення антитерористичної
операції.

У непростий для країни час найбільша увага приділяється
допомозі мобілізованим працівникам та їх сім’ям, яким доводиться не лише
вирішувати побутові проблеми, але й щодня переживати за своїх синів, чоловіків,
батьків, які виконують конституційний обов’язок та захищають цілісність і
незалежність України. «НІБУЛОН» надав фінансову допомогу 113 працівникам
компанії, які у 2014 році були мобілізовані до лав Збройних Сил України.
Компанією «НІБУЛОН» надається допомога: – безпосередньо військовослужбовцям,
які направляються в зону АТО – купується та видається екіпірування, оснащення:
бронежилети, форма, взуття, окуляри, спальні мішки, білизна та інші дуже
потрібні на війні речі (зауважимо, що купуються речі лише вищого ґатунку, на
чому особливо акцентує увагу керівництво компанії, адже від якості залежить
здоров’я і життя воїнів-захисників); – на лікування поранених; – рідним та
близьким мобілізованих працівників (матеріальна допомога або продукти тощо).
Слід зазначити, що допомагає компанія не лише своїм мобілізованим працівникам.
Сьогодні «НІБУЛОН» – одне з небагатьох підприємств, яке надає допомогу
військовим та іншим потребуючим верствам населення по всій території нашої
держави.

З метою реалізації державних та регіональних програм соціально-економічного
розвитку, збереження і збагачення традицій історико-культурної спадщини,
утримання інфраструктури територіальної громади, компанія «НІБУЛОН» бере
активну участь у розвитку місцевих громад. З цією метою компанією ініціюється
укладення угод про соціальне партнерство з сільськими, селищними і міськими
радами, в адміністративних межах яких підприємство орендує землі
сільгосппризначення чи функціонують підрозділи компанії. У 2014 році було
укладено угоди про соц. партнерство з 88 міськими, селищними та сільськими
радами на загальну суму 1 949 819 грн. Кожна сільрада ще на початку року
розробила спільний з компанією «НІБУЛОН» бюджет надання благодійної допомоги.
Так, в рамках угод про соціальне партнерство, у 2013-2014 роках було надано
таку допомогу: 118,160 тис. грн перераховано на завершення будівництва очисних
споруд у Кам’янському районі (Черкаська обл.), 70 тис. грн – на будівництво
підвідного газопроводу Стецівській c/р (Чигиринський район, Черкаська обл.), 60
тис. грн – заміна вікон у приміщенні будинків культури Великоострожоцької с/р
(Хмільницький район, Вінницька обл.), 50 тис. грн – ремонт даху ДНЗ
Артемівської с/р (Чутівський район, Полтавська обл.). Благодійна допомога у
2013-2014 роках надавалася компанією місцевим громадам і поза рамками угод про
соціальне партнерство, наприклад, в тих регіонах, де функціонують підрозділи
компанії: більше 491,4 тис. грн – ремонт доріг Артемівської с/р (Чутівський
район, Полтавська обл.), більше 326,68 тис. грн – на ремонт електромережі
вуличного освітлення та близько 140 тис. грн – ремонт дорожнього покриття для
Козацької с/р (Бериславський район, Херсонська обл.), 140 тис. грн – допомога
Кафедральному Собору Касперівської Ікони Божої Матері УПЦ (м. Миколаїв), 50
тис. грн – ремонт доріг для Тетіївської РДА (Київська обл.), 42 тис. грн на
виготовлення та монтаж 3-х зупинок Одрадокам’янської с/р (Бериславський район,
Херсонська обл.), 83,78 тис. грн – на ремонт дорожнього покриття для
Кам’янсько- Дніпровскої м/р та 60 тис. грн – на ремонтні роботи у пологовому
відділенні Кам’янсько-Дніпровскої ЦРЛ (Запорізька обл.). Докладніше у додатку
Ж.

Отже, соціальна відповідальність «НІБУЛОН» спрямована на усіх
зацікавлених сторін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

.3 Розробка та впровадження
політики соціальної відповідальності ТОВ СП «НІБУЛОН»

«НІБУЛОН» – провідний український інвестор, с/г
товаровиробник і експортер. За 23 роки своєї діяльності компанія інвестувала в
економіку України понад 1,6 млрд долл. США. Сьогодні «НІБУЛОН» має вертикально
інтегровану структуру, яка включає 43 виробничі підрозділи в дванадцяти
областях України. Компанія взялася за надзавдання – не просто побудувати
прибутковий бізнес, а й кардинально змінити обличчя сільського господарства в
Україні, зробити нашу країну серйозним гравцем на світовому продовольчому
ринку. Сьогодні вони є не лише аграрною компанією, а й потужним підприємством в
галузях суднобудування та судноплавства, піонером у впровадженні нових підходів
в українській аграрній логістиці.

Соціальна відповідальність є важливою складовою діяльності
компанії «НІБУЛОН». 20-річна історія підприємства – це унікальний для України
досвід розбудови вітчизняного бізнесу, що ґрунтується на принципах
відповідальності, надійності та врахування інтересів суспільства (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Основні групи зацікавлених сторін у сфері
корпоративної соціальної відповідальності компанії «НІБУЛОН»

Для кращого розуміння функцій компанії «НІБУЛОН» у сфері
корпоративної соціальної відповідальності визначено основні аспекти
взаємозв’язку підприємства із зацікавленими сторонами, що впливають на
досягнення підприємством основної мети його діяльності. У табл. 2.1 міститься
загальна характеристика можливого впливу діяльності підприємства у сфері
корпоративної соціальної відповідальності на інтереси основних зацікавлених
сторін, і, відповідно способи впливу зацікавлених сторін на той чи інший аспект
діяльності підприємства.

Таблиця 2.1 Зв’язок між корпоративною соціальною
відповідальністю підприємства та основними групами зацікавлених сторін

Зацікавлені сторони

Форми прояву КСВ підприємства перед
зацікавленими сторонами

Форми впливу зацікавлених сторін на діяльність
підприємства

Акціонери / інвестори

Своєчасна і повна інформація про
фінансовий та економічний стан підприємства, виплата дивідендів, справедливе
відшкодування капіталу, яким вони ризикували, у випадку банкрутства

Надання підтримки чи блокування діяльності
підприємства, можливість контролю та перевірки фінансової діяльності
підприємства, відмова у додаткових інвестиціях

Працівники

Забезпечення гідного розміру заробітної
плати та своєчасна її виплата, професійне навчання, соціальний захист,
дотримання правил безпеки на робочому місці, недопущення дискримінації тощо

Відстоювання своїх прав через участь у профспілках,
страйках

Споживачі/ клієнти

Забезпечення якості, повна та достовірна
інформація про товар, роботу чи послугу, відповідність ціни якості товару,
розвиток послуги, як елементу товару, тощо

Відмова від купівлі продукції підприємства, підтримка
продукції безпосередніх конкурентів

Партнери

Виконання своїх зобов’язання, надання
достовірної інформації про діяльність підприємства тощо

Припинення подальшої співпраці,
поширення інформації серед потенційних партнерів

Кредитори

Надання достовірної інформації про
фінансовий стан підприємства, своєчасна виплата кредитів та відсотків

Вимога погашення кредитів, звернення до
органів влади у разі відмови у погашенні кредиту, занесення підприємства до
списку неблагонадійних позичальників

Постачальники

Ведення відкритих переговорів,
обов’язкове виконання всіх договірних зобов’язань, надання інформації щодо
пропозицій та планів, які їх стосуються, тощо

Відмова від постачання сировини/матеріалів, у разі
порушення контракту з боку підприємства, підписання контракту з потенційними
конкурентами

Соціальна відповідальність для компанії – це не спонсорство і
не реклама, а щира зацікавленість у наданні українській громаді ширших
можливостей, покращенні рівня життя кожного українця. Адже сталий розвиток
українського суспільства є невід’ємним аспектом стратегії компанії «НІБУЛОН» з
розвитку вітчизняного аграрного сектору. Ця етична складова бізнесу є запорукою
поваги та підтримки компанії з боку української громади.

Генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН» Олексій Вадатурський
вважає, що на сьогодні в Україні соціальна відповідальність бізнесу знаходиться
в стадії розвитку, тому навіть в тому випадку, якщо компанія проявляє соціальну
відповідальність, тобто допомагає державі вирішувати соціальні проблеми, до неї
все одно неоднозначне відношення, її обов`язково в чомусь підозрюють. І щоб
показати справжнє лице, потрібно створювати довкола компанії сприятливе
соціальне середовище та інтегруватися в те середовище, в якому працює кожна
компанія.

На думку керівництва компанії, сьогодні відповідальний бізнес
повинен, в першу чергу, легально працювати в Україні й інвестувати в економіку,
а також бути прозорим і створювати довкола себе оточення з нормальним рівнем
життя. Неможливо бути успішним в бізнесі, якщо серйозно не займатися соціальною
відповідальністю.

Розуміючи всю серйозність та значимість для української
громади цього питання, Олексій Вадатурський взяв участь в конференції
«Національна політика із соціальної відповідальності бізнесу як дієвий
інструмент діалогу влади, бізнесу та суспільства», яка відбулася 20 квітня 2012
року у м. Київ. Для ефективної реалізації Національної стратегії соціальної
відповідальності бізнесу, на конференції була розглянута та схвалена її
Концепція, що допоможе напрацюванню державної політики з розвитку СВБ та стане
поштовхом для компаній впроваджувати таку практику більш активно.

Соціально відповідальний підхід до ведення бізнесу компанія
«НІБУЛОН» реалізує за наступними напрямками:

забезпечення належних умов для здобуття базової освіти;

покращення рівня медичного обслуговування;

розбудова інфраструктури українського села;

охорона та збереження навколишнього середовища;

впровадження енергозберігаючих новітніх технологій на
виробництві;

рівні можливості та найкращі умови праці.

Свою роботу компанія будує у відповідності до визнаних
світових стандартів КСВ та норм чинного українського законодавства.

Підприємство комплексно та системно співпрацює з місцевими
громадами і системно реалізує великі інфраструктурні проекти у регіонах своєї
присутності. Лише така системність приносить гідний результат.

Компанія не співпрацює з фондами або іншими громадськими
установами. Вони працюють безпосередньо з тими, хто потребує допомоги. Адже
тільки таким чином можливо точно сказати: на які цілі були потрачені кошти і
який кінцевий результат від такої діяльності. Керівництву важливо, щоб кожен
співробітник підприємства розумів: на що спрямовані благодійні коштів компанії.

Щороку компанія спрямовує десятки мільйонів гривень на різні
соціально значимі проекти, що становить 10 % від фонду заробітної плати
компанії.

Для компанії «НІБУЛОН» звично не чекати, а діяти. Тому
сьогодні «НІБУЛОН» не лише інвестує значні кошти в розвиток інфраструктури
різних регіонів, а й виступає ініціатором нових підходів до освоєння цих коштів
громадами, створюючи довірчі відносини між суспільством і бізнесом та успішно
залучає громаду до активної участі у вирішенні тих чи інших соціальних
проектів.

Отже, на думку керівництва компанії, сьогодні відповідальний
бізнес повинен, в першу чергу, легально працювати в Україні й інвестувати в
економіку, а також бути прозорим і створювати довкола себе оточення з
нормальним рівнем життя. Неможливо
бути успішним в бізнесі, якщо серйозно не займатися соціальною відповідальністю. І саме за таким принципом і
працює компанія останні роки.

РОЗДІЛ 3. ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ
КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В ПРАКТИКУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

СВБ в Україні перебуває в стадії становлення. Найбільш
активними у цій сфері є, насамперед, представництва іноземних компаній, які
переносять на українське підґрунтя сучасні світові практики, принципи і
стандарти, а також великі та малі вітчизняні підприємства й організації, які
протягом останніх 15 років удосконалюють свою діяльність на засадах концепцій
Загального управління якістю. Однак зазначений процес потребує певної
координації та стимулювання, а відтак активної участі в ньому держави, яка
повинна визначити СВБ як бажану поведінку для бізнесу і розробити комплекс
відповідних стимулів (до цього вже дійшли державні органи країн-членів ЄС).
[20]

В більшості країн ЄС у різній формі розроблені та
функціонують державні програми підтримки і стимулювання СВБ. Завдяки цим
програмам держава визначає бажану поведінку для бізнесу, долучає компанії
приватного і державного секторів до спільного виконання соціально важливих
завдань, матеріально стимулює бізнес до соціально відповідальної діяльності
тощо.[7]

Основними характеристиками СВБ є добровільність;
інтегрованість у бізнес-стратегію організації, компанії; системність; користь
для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів,
громади тощо, а також для самого підприємства; внесок у процес сталого
розвитку. Соціальна відповідальність не обмежується благодійністю.[14]

Соціальна відповідальність корисна всім –
компанії, державі, суспільству. Тому реалізація цільових соціальних проектів є
не менш важливою, ніж відрахування до бюджету на соціальні потреби держави.

Соціальну відповідальність бізнесу в українському
контексті можна визначити як таку, що діє на трьох основних рівнях:

·  дотримання законних
зобов’язань перед державою і суспільством (сплата податків, охорона здоров’я і
безпека праці, права працівників, права споживачів, екологічні норми) та
галузевих стандартів;

·        мінімізація або усунення
негативного впливу бізнесу на суспільство та управління ризиками (наприклад,
порушення прав людини або забруднення навколишнього середовища);

·        посилення позитивного
впливу бізнесу на суспільство і створення цінностей через інновації, інвестиції
та партнерство, спрямовані на соціальний та екологічний добробут (наприклад,
створення робочих місць, соціальний та економічний розвиток, вирішення
конфліктів).[14]

Необхідність розвитку СВБ в Україні зумовлено, зокрема,
низкою факторів:

·        Низький рівень корпоративної культури
та, як наслідок, фінансова й економічна слабкість значної частки компаній в
Україні є однією з найбільш поширених перешкод. Діяльність економічно слабких
суб’єктів орієнтована на виживання, а суспільство і держава часто посідають
опозиційну до бізнесу позицію. Така загальна ситуація на тлі постійного браку
коштів не сприяє поширенню ідей та принципів соціальної відповідальності на
загальнодержавному рівні.

· Правовий нігілізм і деформація правової свідомості – в
Україні лише формується культура поваги до законів та права в цілому. Нині
переважно панує прагнення оминути закон, а не дотримуватись його. На жаль,
бізнес як найбільш активний та креативний суб’єкт суспільного життя не є
виключенням. Частково це пояснюється якістю законів, що приймаються в Україні,
їхньою нестабільністю та вибірковістю застосування.

·        Низький рівень усвідомлення
суспільством ролі бізнесу – через відносно нетривалу сучасну історію
вітчизняного бізнесу та ще більш коротку практику реалізації ним власної
соціальної відповідальності в українському суспільстві майже не сформовано
коректне розуміння зусиль бізнесу в цьому напрямі.

·        Термінологічна (нормативна)
невизначеність – з огляду на відносно пізнє входження вітчизняних
підприємницьких кіл до спільноти соціально відповідального бізнесу в Україні
спостерігається елементарне нерозуміння як бізнесом, так й іншими членами
суспільства основних завдань і механізмів реалізації стратегій соціальної
відповідальності.

·        Закритість українських компаній для
широкої громадськості – для більшості компаній детальна інформація про її
діяльність є даними для суто внутрішнього користування. Лише чверть з опитаних
підприємств мають затверджені кодекси поведінки (місію, кодекс етичних правил,
проголошені цінності тощо).

·        Перекіс у реалізації політики соціальної
відповідальності українськими компаніями. Соціальна відповідальність
українських компаній та організацій спрямовується, насамперед, на трудові
практики і заходи із захисту здоров’я і безпеки споживачів. Менш поширеними є
заходи щодо захисту природних ресурсів та взаємодії з громадою: лише третина
компаній здійснює соціальні інвестиції в громаду, половина підприємств не
вживає заходів з охорони довкілля.

·        Нерівномірне врахування інтересів
заінтересованих сторін: найчастіше компанії враховують інтереси споживачів та
органів державної влади, найрідше – недержавних організацій та дослідницьких
організацій, навчальних закладів, співпраця з якими практично відсутня.

Кошти, спрямовані на соціальні потреби для
підприємств, є витратами, що зменшують його прибуток. Власника підприємства
цікавить, насамперед, розмір фондів виплати дивідендів, а отже – та частина
прибутку, котра пов’язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом
капіталу підприємства.

Стратегічними напрямами системи впровадження КСВ
в масштабах національної економіки, є наступні:

·        покращення стану
навколишнього середовища;

·        зростання рівня
конкурентоспроможності країни;

·        покращення якості життя
населення;

·        підвищення умов праці в
українських корпораціях;

·        формування громадянського
суспільства шляхом розвитку механізмів соціального діалогу;

·        узагальнення розуміння
соціальної відповідальності бізнесу в Україні як самим бізнесом, так й іншим
заінтересованими у його діяльності та сталості сторонами.[18]

Як відомо, тих менеджерів, які не відповідають високим
етичним нормам, а також ті компанії, які намагаються порушити свої правові
зобов’язання, піддають осуду. Тому організаціям потрібно виробити правильний підхід до соціальної
відповідальності так само, як вони розробляють будь-яку стратегію бізнесу. Це
означає, що компанії повинні трактувати соціальну відповідальність головно як
виклик, що потребує детального планування, ухвалення рішень, розгляду та
оцінки. Організації використовують як формальні, так і неформальні
характеристики менеджменту соціальної відповідальності.

Формальні організаційні характеристики. До формальних характеристик
менеджменту соціальної відповідальності належать законослухняність, етична
відповідність та філантропічні внески.

Неформальні організаційні характеристики. Крім формальних вимірів, у
менеджменті соціальної відповідальності є ще неформальні характеристики.
Лідерство, організаційна культура, ставлення в організації до інформаторів –
усе це допомагає формувати та визначати сприйняття людьми позиції організації
щодо соціальної відповідальності.[1]

Існує кілька напрямків для того, щоб розвинути соціальну
відповідальність підприємств:

· сформувати постійно діючий орган (можливо, шляхом
реорганізації Координаційної ради при Комітеті ВРУ з питань промислової і
регуляторної політики та підприємництва), до компетенції якого належали б
аналіз існуючого стану КСВ в Україні та сприяння її подальшому розвитку;
створити регіональні консультативні ради із реалізації Національної стратегії
розвитку КСВ (або уповноважити на цю діяльність уже існуючі регіональні ради);

·        розробити Національну стратегію
розвитку КСВ в Україні;

·        розробити нормативну базу з метою
впровадження екологічного та соціального маркування і методику його
використання;

·        унормувати систему преференцій для
організацій, що запроваджують політику соціальної відповідальності та
реалізують соціально важливі програми.

· стимулювати поширення українськими суб’єктами
господарювання та організаціями нефінансових звітів, у т.ч. через українські та
міжнародні спеціалізовані портали та бази звітів;

· розробити та щорічно проводити бізнес-конкурси з
тематики КСВ, у тому числі щорічний Український національний конкурс якості;

Розвивати можливості та компетенції бізнес-організацій для
підтримки їх у реалізації КСВ:

· сприяти обміну досвідом і позитивними практиками
компаній щодо КСВ;

·        поширювати стандарти і системи
управління, що кореспондуються із КСВ;

·        сприяти покращенню корпоративного
управління та поширенню стратегій КСВ на українських підприємствах, у т.ч. на
державних;

·        встановити у законодавстві, що
регулює здійснення державних закупівель, діяльність на фондовому ринку
(зокрема, в аспекті розкриття інформації про нефінансові ризики діяльності
компаній), вимоги до компаній у сфері соціальної відповідальності;

·        сприяти підготовці фахівців за
кваліфікацією «Менеджер із соціальної та корпоративної відповідальності»,
«Експерт із соціальної відповідальності бізнесу», «Соціальний аудитор»
(відповідно до Державного класифікатора професій ДК 003:2010).

Підвищити обізнаність щодо КСВ серед різних груп
заінтересованих осіб:

· створити єдиний портал корпоративної соціальної
відповідальності для забезпечення обізнаності щодо реалізації Національної
стратегії КСВ в Україні;

·        проводити державні інформаційні
кампанії, в т.ч. з підтримки публікації статей та підготовки телепрограм з
тематики КСВ у ЗМІ, в тому числі державних;

·        створити всеукраїнський
інформаційний центр з питань КСВ, що діятиме за принципом «гарячої лінії»
(call-centre), яка відповідатиме на питання стосовно КСВ, надаватиме
інформаційну та методичну підтримку тощо;

·        оприлюднювати інформацію стосовно
компаній-порушників принципів захисту прав споживачів та принципів діяльності з
соціальної відповідальності;

·        підвищити рівень обізнаності про КСВ
серед державних службовців на національному, регіональному рівнях та в органах
місцевого самоврядування, зокрема шляхом включення концепції КСВ до програм
підвищення кваліфікації державних службовців;

·        розробити програму інформування
органів влади та місцевого самоврядування щодо програм КСВ і проектів, що
реалізуються на територіях відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

·        проводити щорічні парламентські
слухання із реалізації КСВ в Україні;

·        проводити періодичні конференції з
питань впровадження та результативності КСВ в Україні за підтримки державних
органів влади та із залученням органів місцевої влади, місцевих громад, ЗМІ та
організацій громадянського суспільства, академічних кіл;

·        підтримати наукові дослідження у
сфері КСВ на національному та регіональному рівнях.[20]

Отже, в Україні для розвитку соціальної відповідальності
необхідна підтримка держави як для підкреслення важливості етичної і соціально
відповідальної поведінки компаній, просування кращих практик вітчизняних
компаній із соціальної відповідальності в Україні та за кордоном, так і для
підвищення престижності досконалих організацій і процесів безперервного
системного вдосконалення. Це дозволить більшості компаній посилити довгострокову
конкурентоспроможність і репутацію через практики відповідального ставлення до
своїх співробітників, споживачів та інших заінтересованих сторін.

ВИСНОВКИ

Під час дослідження КСВ було розглянуто та перераховано, які
переваги можна отримати, якщо використовувати дану політику в управлінні
підприємницькою діяльністю. І серед них окрім допомоги суспільству та держави в
загальному є також і допомога самому підприємству, яке може отримати чималу
вигоду від цього.

Який би підхід не використовувало підприємство воно завжди
може знайти той чи інший спосіб впроваджувати корпоративну соціальну
відповідальність у своїй компанії. Адже напрямки соціальної відповідальності
мають надзвичайне широке коло застосування у світі.

Корпоративна соціальна відповідальність
сприймається як повноцінний, структурний елемент розвитку підприємства, що
впливає на його імідж, інвестиційну привабливість, маркетингову ефективність,
побудову ефективних взаємовідносин з різними цільовими групами і на інші
важливі параметри, які складають основу успішності діяльності підприємства.

Діяльність компанії «НІБУЛОН» була наведена у другому розділі
як приклад успішного ведення бізнесу, що будується на принципах соціальної
справедливості та екологічної доцільності. Її директор займає перше місце серед
менеджерів управління компанії, що також стверджує високе значення
корпоративної соціальної відповідальності в управлінні підприємством .

Соціальна відповідальність «НІБУЛОН» спрямована на усіх
зацікавлених сторін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

На думку керівництва компанії, «…сьогодні відповідальний
бізнес повинен, в першу чергу, легально працювати в Україні й інвестувати в
економіку, а також бути прозорим і створювати довкола себе оточення з
нормальним рівнем життя. Неможливо
бути успішним в бізнесі, якщо серйозно не займатися соціальною відповідальністю. І саме за таким принципом і
працює компанія останні роки.»

На основі аналізу результатів праць І. Ансоффа, М. Мескона та
інших було розроблено етапи введення корпоративної соціальної відповідальності.
Але розвиток її залежить цілком і повністю від підприємства. На розглянутому
прикладі видно, що воно розвивається лінійно разом з підприємством і охоплює
все більше і більше різних напрямів. В тому числі за допомогою фінансування держави
та інших міжнародних організацій.

В більшості країн ЄС у різній формі розроблені та
функціонують державні програми підтримки і стимулювання СВБ як державного так і
приватного секторів. Вони стимулюються до спільного виконання соціально
важливих завдань, матеріально стимулює бізнес до соціально відповідальної
діяльності тощо.

Основними характеристиками СВБ є добровільність;
інтегрованість у бізнес-стратегію організації, компанії; системність; користь
для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів,
громади тощо, а також для самого підприємства; внесок у процес сталого
розвитку. Соціальна відповідальність не обмежується благодійністю.

Також нами було розглянуто основні напрями задля
запровадження і розвитку політики корпоративної соціальної відповідальності в
Україні. Основними пунктами є: організаційні та нормативні умови розвитку КСВ,
розвивати можливості та компетенції бізнес-організацій для підтримки їх у
реалізації КСВ, підвищити обізнаність щодо КСВ серед різних груп заінтересованих
осіб. Методичне виконання цих рекомендацій дасть змогу, для початку, підняти
рівень КСВ серед підприємств в Україні до європейського рівня, а потім і до
світового рівня, де КСВ давно є нормою серед підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

А. Монографії, підручники, навчальні посібники та інші
науково-методичні праці

1. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник/
Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. – Львів: Бак, 2001. – 624 с.

2.      Хаєт Г.Л/ Корпоративна культура : навч.
посібник. / Хаєт Г.Л,. Єськов О.Л, Хаєт Л.Г., Ковалевський C.B., Медведєва
О.А., та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 403 с.

.        Горинь М. О. Корпоративне управління : навч.
посібник / М. О. Горинь, О. С. Сенишин, Н. С. Чопко. – Львів : Львівський
національний університет імені Івана Франка, 2012. – 644 с.

4. Колот А.М., Грішнова О.А. Соціальна відповідальність:
теорія і практика розвитку: монографія / за наук. ред. д-ра екон. наук, проф.
А.М. Колота. – К.: КНЕУ, 2012. – 501 с.;

5.      Саприкіна М. А., Корпоративна соціальна
відповідальність: моделі та управлінська практика: посібник / М.А. Саприкіна,
М.А. Саєнсус, А.І. Зінченко, О.М. Ляшенко, Г.А. Місько (за наук. ред. д.е.н.,
проф. засл. діяч, науки і техніки О.С. Редькіна ). – К.: Вид-во «Фабований
лист», 2011. – 480 с.

.        Куліш А. Соціальна відповідальність бізнесу в
банківській сфері у запитаннях і відповідях. – К., 2007. – 80 с.;

7. Ділове спілкування та адміністрування: Навч.
посібник / Уклад.: В.Я. Яковенко, А.В. Яковенко. – Донецьк, 2002. – 168 с.

Б. Статті з фаховим та не фахових періодичних видань

8. Шира Н.О. Напрями впровадження системи корпоративної
соціальної відповідальності в практику українських підприємств / Н. О. Шира, А. І. Іващенко // Ефективна
економіка. –
2013. – № 11. –
[Електронний ресурс]: – Режим доступу :
http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2502;

9.      Грицина Л.А. Еволюція та формування концепції
корпоративної соціальної відповідальності підприємств / Грицина Л.А. –
Хмельницький нац. ун-т/ – – [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
[http://www.rusnauka.com/5_NTSB_2007/Economics/20157.doc.htm.

.        Ткаченко Л.Г. Соціальна відповідальність
підприємця у вимірах масової свідомості / Ткаченко Л.Г. // Соціальна
перспектива і регіональний розвиток: зб. наук. пр. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – С.
64-70.

.        Небава М.І/ До питання про соціальну
відповідальність бізнесу» / Небава М.І., Небава І.М. // Теорії
мікро-макроекономіки: Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу
і аспірантів. Академія муніципального управління. – Випуск 28. – 2006. – С.
15-21.

В. Ресурси з мережі Інтернет

12.    Сайт компанії СП «Нібулон». – [Електронний ресурс]: – Режим
доступу : http://www.nibulon.com

. Labour principles of the United Nations Global
Compact : A Reference for Business / International Labour Office. – Geneva:
ILO, 2008 // –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу
: http://www.ilo.org/
wcmsp5/groups/public/multi/documents/instructionalmaterial/wcms_101246.pdf

. Практика реалізації корпоративної соціальної
відповідальності в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.csr.ua/

15.    Corporate Social Responsibility Forum – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pwblf.org

16.    CSR Europe-
[Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.csreurope.org

17.     CSR International – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу
: www.csrinternational.org

18.    Соціальна відповідальність бізнесу: Центр
перспективних соціальних досліджень НАНУ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://csr.org.ua/index.php

19.    Соціально відповідальний бізнес в Україні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.un.org.ua/files/SURVEY_UKR.pdf.

.        Концепція Національної Стратегії Соціальної
Відповідальності Бізнесу –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.svb.org.ua/publications/kontseptsiya-natsionalnoi-strategii-sotsialnoi-vidpovidalnosti-biznesu

ДОДАТКИ

Додаток А

·              17 зернозбиральних комбайнів «John
Deere 9500» виробництва США;

·              8 зернозбиральних комбайнів «Case
2166» виробництва США;

·              16 зернозбиральних комбайнів «Case
2388» виробництва США;

·              2 кормозбиральних комбайни «Jaguar
Claas» виробництва Німеччини;

·              46 важких тракторів «Фаворит-824»
виробництва Німеччини;

·              1 важкий трактор «Case 8940»
виробництва США;

·              22 важких тракторів «Case МХ-310»
виробництва США;

·              7 зернозбиральних комбайнів «Massey
Ferguson 7246»;

·              2 зернозбиральних комбайна «Massey
Ferguson 7274»;

·              Ґрунтообробна техніка марок «Lemken»
і «RAU» (в т.ч. плуги «Vari Diamond», ґрунтоущільнювачі «Variopak»,
культиватори «Compactor К600А» і «Smaragd-9», сівалки «Soliteur 600/48»);

·              Сівалки точного висіву для просапних
культур «Multicorn» фірми «Kleine» (Німеччина) – 21 одиниця;

·              Комплекси для заготівлі сіна фірми
«Krone» (Німеччина) – 7 одиниць;

·              Причепи для транспортування зерна
фірми «Krone» (Німеччина) – 20 одиниць;

·              4 широкозахватні сівалки «Great Plais
3S-4000HDF»;

·              Широкозахватна сівалка «Amazone
D9-120»;

·              4 сівалки точного висіву фірми «Kuhn
Maxima»;

·              7 приставок «BISO» для зернокомбайнів
«Case» для прибирання рапсу;

·              2 сівалки «Massey Ferguson MF-555»; 6
сівалок «White 8138 TSB-DF»;

·              8 передпосівні культиватора
«Case-Tiger-Mate 2» виробництва США;

·              4 дискових борони «Sunflower 1435 –
30A» виробництва США; 10 мульчировачів пожнивних остатків «Kuhn RM – 400»;

·              Трактори виробництва країн СНД
(Т-150, МТЗ-80, МТЗ-82, МТЗ-920, ЮМЗ-6, К-700, Т-70, ДТ-75) в кількості понад
160 одиниць.

Додаток Б

Рис. Б.1. Географія виробничої потужності підприємства [12]

Додаток В

Рис. В.1. Географія виробничої діяльності підприємства [12]

Додаток Д

Рис. Д.1. Допомога навчальним закладам 2013-2014 рр. [12]

Додаток Ж

Рис. Ж.1. Напрями допомоги місцевим громадам у 2013-2014 рр.
[12]

Готовая работа, которую можно скачать бесплатно и без регистрации:   Средние века в исторической науке
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Готовые работы
Добавить комментарий