Система модальних часток як невід’ємна складова німецького розмовного мовлення

Система модальних часток як невід’ємна складова німецького розмовного мовлення

Система модальних часток як невідємна складова німецького розмовного мовлення

1. Модальні частки як складова частина німецької мові

1.1 Категорія модальності у німецькій мові та поняття модальних часток

У сучасному мовознавстві дедалі більша увага приділяється вивченню лексики. Більшість робіт у цій області присвячені структурно-семантичному аналізу різних тематичних груп слів [4; 5; 7]. У меншій мірі вивчається граматична будова, хоч велися й ведуться пошуки в сфері розгляду багатьох питань морфологічного й, особливо, синтаксичного рівня мови, насамперед мови розмовної, тому що вона є важливим джерелом поповнення й збагачення літературної мови.

Однією з істотних ознак речення в будь-якій мові є категорія модальності. Залежно від контекстуальних умов й інтонації вона може виступати в різних модифікованих значеннях і відтінках. Засоби вираження цієї категорії в різних мовах мають як подібні, так і відмінні риси, залежно від того, до якої групи мов слов’янської або германської вони відносяться. Кожна з мов має свої особливості й розвивається за своїми внутрішніми законами у зв’язку з конкретною історією народу, який нею говорить.

Модальність — це функціонально-семантична категорія, що виражає різні види відношення висловлення до дійсності, а також різні види суб’єктивної кваліфікації повідомлюваного. Модальність є мовною універсалією, вона належить до числа основних категорій природної мови, «у різних формах різних систем, що виявляються в мовах…, у мовах європейської системи вона охоплює всю тканину мовлення» [1, c. 303]. Вона є однією з найскладніших категорій з погляду її мовної природи, функцій, значень і характеру взаємодії з іншими мовними категоріями. В наш час неможливо говорити ні про наявність загальної методологічної бази вивчення категорії модальності, ні про існування якої-небудь загальноприйнятої концепції.

В.В. Виноградов розрізняє об’єктивну і суб’єктивну модальність [1].

Об’єктивна модальність — обов’язкова ознака будь-якого висловлювання, одна з категорій, що формують предикативну одиницю — речення. Об’єктивна модальність виражає відношення повідомлення до дійсності в плані реальності (який здійснюють або здійснено) і ірреальності. Головним засобом оформлення такої модальності є категорія дієслівного способу, а також синтаксичні частки, в деяких випадках — граматично значимий порядок розташування головних членів речення. У конкретному висловлюванні ці засоби обов’язково вступають у взаємодію з тією чи іншою інтонаційної конструкцією. Все це знаходить вираз у синтаксисі у формах синтаксичного дійсного способу (індикатива) та у формах синтаксичних ірреальних нахилів. Об’єктивна модальність також органічно пов’язана з категорією часу. Однак слід розрізняти спосіб і час як дієслівні та синтаксичні категорії.

Суб’єктивна модальність, тобто вираження ставлення мовця до того, що повідомляється, на відміну від об’єктивної модальності, є факультативною ознакою висловлення. Семантичний обсяг суб’єктивної модальності ширше семантичного обсягу модальності об’єктивної. Суб’єктивна лінгвістична модальність містить не лише логічну кваліфікацію повідомлення, але і різні лексико-граматичні способи вираження емоційної реакції. За визначенням Б.В. Хричикова це можуть бути:

) члени спеціального лексико-граматичного класу слів, а також функціонально близькі до них словосполучення і речення; ці члени, як правило, функціонують в якості вступних одиниць;

) спеціальні модальні частки для вираження невпевненості, припущення, недостовірності, здивування, побоювання і т. і.;

) вигуки;

) спеціальна інтонація для акцентування подиву, сумніву, упевненості, недовіри, протесту, іронії та ін.;

) порядок слів, емфатичні конструкції;

) спеціальні конструкції;

) одиниці експресивної лексики [9, c. 43].

За справедливим зауваженням В.В. Виноградова, всі модальні частки, слова, словосполучення надзвичайно строкаті за своїми значеннями і за своєю етимологічною природою [1, с. 65]. У категорії суб’єктивної модальності природна мова фіксує одну з ключових властивостей людської психіки — здатність протиставляти «я» і «не-я» в рамках висловлювання. У кожній конкретній мові модальність оформлюється з урахуванням її типологічних особливостей, але скрізь вона відображає складну взаємодію між чотирма факторами комунікації: мовцем, співрозмовником, змістом висловлювання і дійсністю.

Модальні слова типу sicher, gewiβ, wahrscheinlich і т.і., модальні синтаксичні групи типу aller Wahrscheinlichkeit nach, im Grunde, ganz bestimmt і т. п., вставні модальні речення типу Ich glaube (або glaube ich); Soviel ich verstehe і модальні частки — доповнюють загальну модальну характеристику речення. Вони вводяться в речення, як правило, предикативним дієсловом, але відносяться не лише до дієслова, а до всього речення в цілому, безпосередньо пов’язані ж вони з дієсловом, оскільки дієслово є в німецькій мові основним структурним стрижнем речення.

Модальні слова — своєрідна група слів, що виражають ставлення мовця до висловлюваної думки. Вони вказують на те, наскільки достовірним представляється йому повідомлення, як воно оцінюється ним, яких застережень хоче від нього, які викликає в нього емоції. Модальні слова не вносять чого-небудь додаткового в саме повідомлення, а тільки виражають ту або іншу кваліфікацію повідомлюваного мовцям. У зв’язку з цим вони посідають особливе місце в реченні; вони зазвичай відносяться до речення в цілому не перебувають у граматичному зв’язку зі словами, що складають речення, тому вони не є й членами речення. Вони лише доповнюють це повідомлення вираженням його оцінок з боку мовця. На думку А.Н. Гвоздьова, модальні слова, не пов’язані з іншими словами речення, звичайно (хоча й не завжди) інтонаційно виділяються, що виявляється в тих випадках, коли вони збігаються з іншими повнозначними словами, що грають роль членів речення [2, c. 409-410].

Модальні слова не слід плутати з модальними дієсловами; модальні слова не змінюються, а дієслова відмінюються [6, с. 123-125].

Модальні частки дотепер не мають у німецькій лінгвістиці єдиного загальновизнаного найменування, хоча дослідники останнім часом віддають перевагу терміну modale Partikeln або Modalpartikeln [5].

Частки — це незмінні службові слова, як прийменники й сполучники, але на відміну від них вони не зв’язують членів речення чи самі речення, а надають їм різні значеннєві відтінки [8, c. 31]. За своїми лексико-граматичними ознаками частки досить неоднорідні. У цьому класі слів можна виділити три групи часток:

Перша група — частки, що виконують чисто граматичні функції: zu (begann zu sprechen), am (am schönsten). До цієї ж групи Е.И. Шендельс [10] відносить частку nicht (єдину частку в цій групі, що зберегла семантику, а саме семантику заперечення), частку aufs (aufs beste) і частку es. Всі інші частки виконують у реченні лексичні функції.

До другої групи часток відносяться логічні або логіко-значеннєві частки: aber, auch, allein, besonders, erst, lauter, noch, nur, nicht einmal, sogar — усього 43 слова за даними Н.А. Торопової [8].

Третю групу часток становлять модальні частки. Вони відносяться, на відміну від логічних часток, не до окремого слова або словосполучення, а до всього речення в цілому. У реченні вони відіграють значну комунікативну роль, надаючи висловленню різні відтінки суб’єктивної модальності: мовець не лише інформує свого співрозмовника про щось, але й одночасно виражає своє ставлення до сказаного й до співрозмовника. Вони допомагають зрозуміти цілі й наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлення, його очікування, які він пов’язує зі своїм партнером по комунікації. Модальні частки не змінюються й не відміняються [5, c. 7-12]

Модальні частки, загальною семантико-синтаксичною функцією яких є вираження відношення мовця до його співбесідника і до того, що повідомляється, надають різні смислові (модальні та емоційні) відтінки окремим словам та групам слів.

Модальні частки як службові слова не можуть вживатися самостійно поза рамками речення і своє лексичне значення реалізують тільки в ньому. Велику роль при цьому відіграє тип речення, в залежності від типу якого реалізується певний лексико-семантичний варіант модальної частки.

1.2 Класифікація модальних часток та їх місце у системі мови

Інтерес сучасних лінгвістів до модальних часток німецької мови не випадковий: система модальних часток досить розгалужена. За твердженням Г. Гельбіга німецька побутово-розмовна мова немислима без модальних часток і їх вживання у процесі спілкування обов’язкове, адже вони передають найтонші відтінки змісту, надають мові емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості і неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками. [17, c. 480].

Погляд граматистів на модальні частки в німецькій мові неоднозначний, навіть терміни існують різні. Незважаючи на існування стосовно часток величезної кількості точок зору, що мають як деякі подібності, так і значні відмінності, встановлення лінгвістичного статусу модальних часток не можна вважати цілком завершеним, оскільки саме тлумачення терміну «частка» дотепер є доволі неоднозначним, у зв’язку з чим ускладнюється визначення корпусу (або складу) часток, їх належності до відповідних частин мови та окремої класифікації. Так, німецький граматист Х. Глінц [15] виокремлює модальні частки в групу слів, що не мають граматичних категорій. Інший граматист В. Лінтрук зараховує модальні слова до групи дієслів, а Й. Ербен [14] обєднує прикметники і дієслова, де виділяє групу «Satzadverbien».

У реченні модальні частки відіграють важливу комунікативну функцію, надаючи вислову різні відтінки субєктивної модальності: той, хто говорить, не лише інформує свого співрозмовника про щось, а й одночасно висловлює своє ставлення до висловленого та до співрозмовника. Модальні частки допомагають зрозуміти мету та наміри того, хто говорить, його емоційну оцінку змісту вислову, його сподівання, які він повязує зі своїм партнером по комунікації.

Володіння німецькою розмовною мовою передбачає правильне вживання модальних часток, хоча донедавна вважалось, що вони лише засмічують мову. Це знайшло своє відображення в термінології: «слова-латки» (Flickwörter), «слова-заповнювачі» (Füllwörter) [13, c. 351], «слова-приправи» (Würzwörter) [17, с. 476; 21, с. 24], «частки, що мають забарвлення» (Abtönungspartikeln) [13, с. 351], «слова-начинки» (Redefüllsel) [17, с. 480].

У сучасних дослідженнях Ю. Кривоносова, Г. Гельбіга, Й. Буша, В. Юнга, Г. Вейдта та інших, що становлять теоретичну базу даної роботи [4, 17, 19, 22], особливо підкреслюється комунікативна функція модальних часток. Тому модальні частки, які слугують для вираження емоцій, їх значення та вживання і є предметом нашого вивчення.

Не всі дослідники визнають наявність у модальних часток лексичного значення. Так, Е.А. Крашенинникова говорить про граматизацію модальних часток: про втрату ними лексичного значення, наголосу і про набуття ними нових функцій і нових граматичних значень [3, с. 23].

Кожна модальна частка орієнтована на певні типи розповідних, спонукальних та питальних речень, а через них на певні мовленнєві наміри чи дії, такі як вимога, бажання, погроза і т. ін., надаючи їм певного відтінку (посилення, помякшення), тобто виражаючи ставлення мовця до ілокуції. Залежність вживання модальних часток від комунікативного типу речення, яка не знаходила пояснення у рамках традиційної граматики, пояснюється до певної міри звертанням до пресупозиції висловлювання в теорії мовленнєвих актів.

Г. Шредер вважає, що модальні частки вносять у висловлювання найрізноманітніші емоції [21, с. 28].

Розбіжності у описі властивостей та значення модальних часток виражаються у різному обсязі розряду в різних класифікаціях та у поділі розряду на ядро (власне модальні частки) і периферію (модальні частки у широкому розумінні).

Ядро розряду представлене у всіх класифікаціях, напр.: aber, auch, bloß, denn, doch, eben, einfach, etwa, halt, ja, mal/man, nicht, noch, nun/nun (ein) mal, nur, ruhig, schon, vielleicht, wohl (Ґ. Гeльбіґ [16], Г. Вайдт [22], Г. Шредер [21]). Усі інші модальні частки, які знаходяться на периферії і складаються, як правило, більше, ніж з одного складу та можуть займати перше місце в реченні, не переходячи при цьому до інших класів слів, є модальними частками у широкому розумінні: also, schließlich, immerhin, jedenfalls, überhaupt, allerdings, eigentlich (Ґ. Гeльбіґ [16]).

Найвдаліша класифікація модальних часток, на наш погляд, — це класифікація Г. Хельбіга та В. Кетца. Вони виділяють окрему самостійну групу «Partikel» (частка) і поділяють її на дві підгрупи: модальну та семантичну. «Модальна група (aber, auch, bloß, denn, doch) часток виконує комунікативну функцію, уточнює прагматичну спрямованість вислову, допомагає зрозуміти та сприйняти вислів як схвалення, пораду, радість, захват або сумнів, розчарування тощо. У семантичних частках (sehr, weit, weitaus, ganz, so, viel) домінує семантична функція» [18, с. 57].

Вживання часток дає змогу заощаджувати мовні засоби. Аналізуючи фактичний матеріал, Н.А. Торопова дійшла висновку, що «кожна частка має своє значення, яке змістовно презентує відносини між співвідношуваними однорідними поняттями» [8, c. 33].

За класифікацією В.В. Виноградова, модальні частки, залежно від значення та ролі в реченні, можна поділити на такі групи: модально-підсилювальні (doch, denn, schon, nun, (ein) mal), модально-обмежувальні (ja, bloss, nur), модальні у власному розумінні слова (etwa) [1, c. 115].

Найпоширенішими частками, що посилюють модальність речення, зберігаючи при цьому деякі відтінки своїх лексичних значень, є модально-підсилювальні.

За класифікацією В.М. Пророкової, модальні частки становлять одну з трьох груп часток з лексичними функціями. Вони відносяться не до окремого слова чи словосполучення, а до всього речення в цілому [5].

Дослідники останніх років XX — початку XXI століть вважають, що модальні частки відіграють важливу роль у процесі комунікації, створюючи модальний план висловлювання. Як розряд службових слів модальні частки надають додаткових смислових або емоційних відтінків реченням і окремим словам, тобто за їх допомоги мовець виражає своє ставлення до змісту висловлювання вважають лексичними підсилювачами, виділяють їх прагматичні функції, завдяки яким мовець досягає певного комунікативного ефекту.

Німецькомовні модальні частки є виразниками прагматичних установок: користуючись модальними частками співрозмовник дає зрозуміти, яким чином він оцінює своє висловлювання щодо достовірності його змісту та обставин ситуації спілкування. Модальні частки допомагають зрозуміти цілі та наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлювання, його очікування, тобто виявляють прагматичну спрямованість висловлювання.

Модальні частки є одним з яскравих мовних засобів вираження суб’єктивної модальності. Семантика суб’єктивної модальності найповніше виявляється в комунікативно-прагматичних функціях модальні частки, серед яких функції встановлення іллокутивного контакту мовця з комунікативним партнером, забезпечення зворотного зв’язку, а також функція модифікації цілеустановки висловлювання за рахунок надання йому різних відтінків емоційно-оцінного ставлення мовця. Таким чином, смисл і призначення модальних часток полягає в досягненні комунікативного ефекту.

У першому розділі ми розглянули поняття про категорію модальності та засоби її вираження в німецькій мові, зокрема модальні частки. Їхньою загальною семантико-синтаксичною функцією є вираження відношення мовця до його співбесідника і до того, що повідомляється, вони надають різні смислові (модальні та емоційні) відтінки окремим словам та групам слів.

Інтерес сучасної лінгвістики до модальних часток німецької мови не випадковий, адже жодна інша мова не володіє такою розгалуженою системою модальних часток. Вони передають найтонші відтінки значення, надають мовленню емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості і неповторного колориту природнього спілкування. Погляд граматистів на модальні частки в німецькій мові неоднозначний.

Модальні частки і дотепер не мають у німецькій лінгвістиці єдиного загальновизнаного найменування, хоча дослідники останнім часом надають перевагу терміну modale Partikeln чи Modalpartikeln.

Розбіжності у описі властивостей та значення модальних часток виражаються у різному обсязі розряду в різних класифікаціях.

Найвдаліша класифікація модальних часток, на наш погляд, — це класифікація Г. Хельбіга та В. Кетца. Вони виділяють окрему самостійну групу «Partikel» (частка) і поділяють її на дві підгрупи: модальну та семантичну

Німецькомовні модальні частки є виразниками прагматичних установок: користуючись модальними частками співрозмовник дає зрозуміти, яким чином він оцінює своє висловлювання щодо достовірності його змісту та обставин ситуації спілкування. Смисл і призначення модальних часток полягає в досягненні комунікативного ефекту.

2. Лексичні засоби вираження емоцій у німецькій розмовній мові

.1 Особливості шляхів використання лексичних засобів вираження емоцій у сучасній німецькій мові

Характерною особливістю німецької розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники висловлюють своє ставлення до того, про що говорять вони самі, і що чують від інших учасників розмови. Під час бесіди вони не обмежуються вимогою інформації і її повідомленням. Кожний прагне вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття і настрій, спонукати його до певних дій, викликати в нього бажану реакцію.

Суперечливість визначення сутності категорії емоційного в мові повязана зі складністю такого психофізіологічного феномену як «емоція». На основі емоцій формується сприйняття індивідом навколишнього світу та мовної картини світу людини, яка репрезентує досвід індивіда, соціуму, нації, людства у вербальній формі. Вирішення проблем емотивної семантики має практичне значення для лексикографії, перекладу, прагматики різних видів комунікації.

Засобом досягнення цих цілей є, в першу чергу, інтонація. У залежності від змісту висловлювання, від намірів співрозмовників їх інтонація може виражати радість, подив, сумнів, роздратування й інші емоції. Не останню роль відіграють у розмові вираз обличчя, міміка і жести: співрозмовники посміхаються один одному, кивають головою, опускають очі і т.п.

Різноманітність лексико-семантичного складу — це характерна риса емоційно-оцінної лексики німецької мови. Один з найчисельніших класів емотивного вокабуляра утворюють слова з емоційно-оцінним компонентом e денотативній частині значення: лексичні одиниці з емоційно-оцінним компонентом (willenlos, unfreundlich) та денотативні одиниці (prima, geil, toll) [11].

Інтенсиви або слова з граничною семантикою відносяться до емоційно-експресивних лексем (brillant, reizend entzückend). Лексичні одиниці з семою «екстенсивність» порівняно не чисельні (winzig, stillschweigend).

Слова з метафоричним (образним) емоційним значенням представлені різноманітними семантичними типами лексичних одиниць: антропоніми (Sack — «товста людина»), зооніми (Fuchs — «хитра людина»), сакроніми (Engel — «добра людина»), оніми (Josef — «чемна людина») та ін.

Важливе місце в класифікації посідають емоційно-стилістичні слова, а саме емоційно забарвлена розмовна мова. Зазвичай розмовні слова виконують функцію позитивної або ж негативної оцінки. Певний прошарок серед них складає стилістично знижена лексика, яку використовують з метою вербальної агресії. Для реалізації цих цілей служать емотивні кліше: погрози, прокльони, вигуки та інше, які розглядаються як емоційно-оцінні слова та вирази.

Склад емоційно-оцінної лексики значно розширюється за рахунок емоційно-ідеологічних слів (Ossi, Wessi), емотивність яких обумовлена соціальними, ідеологічними, політичними факторами.

Зазначені вище типи слів складають ядро емоційно-оцінного вокабуляру сучасної німецької мови. Разом з тим слід виділити слова з потенційно вираженою емотивністю — так звані модальні частки. Склад таких слів досить різноманітний. О. Крашенікова відзначає, що їхня роль досить велика у розмовній мові, а також в мові художньої, газетно-публіцистичної літератури [3].

Варто зазначити, що модальні частки відносяться не до окремого слова чи словосполучення, а до всього речення в цілому. У реченні вони відіграють комунікативну роль і допомагають зрозуміти мету і наміри: про що говориться, яка емоційна оцінка змісту висловлювання, які взаємини існують між партнерами по комунікації. Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість висловлювання. Модальна частка wohl у розповідному (і, як правило, окличному) реченні може вказувати на те, що висловлення варто розуміти як вимогу, спонукання до чогось, невдоволення: Solche Scherze unterlässt du wohl künftig. — Тобі б краще утриматися від таких жартів в майбутньому. Як інтонація, так і модальна частка wohl показують, що в даному випадку у форму розповідного речення ховається негативна оцінка і досить категорична вимога.

Що стосується питальних речень, то вони не завжди є запитанням у повному значенні цього слова — запитанням, на яке той, хто говорить, чекає відповіді. Нерідко питальне за формою речення є риторичним питанням, тобто засобом впливу на співрозмовника, що повинно змусити його задуматися: Wen interessiert das schon? — Кого це хвилює? Модальна частка schon є тут ознакою риторичного питання. Співрозмовнику повинно бути ясно: Das interessiert niemand. — Це нікого не цікавить.

У ряді випадків співрозмовник не просто хоче почути відповідь, а мати цілком визначену відповідь — стверджувальну чи негативну: Du kommst doch? — Ти вже йдеш? Du schreibst mir doch? — Ти ж мені напишеш? Частка doch показує, що той, хто говорить, чекає і наполегливо вимагає позитивної відповіді.du etwa hier? — Чи ти десь тут залишишся? За допомогою частки etwa співрозмовник «підказує» негативну відповідь. Ця частка дає зрозуміти, що той, хто говорить, був би незадоволений, якби отримав позитивну відповідь.

Wirst du auch dafür Zeit haben? — Чи маєш ти на це час? Частка auch вказує на те, що той, хто говорить, стурбований, і має сумніви й побоювання і чекає, що його співрозмовник ці сумніви розсіє. Звичайною відповіддю на подібні запитання є запевнення в тому, що все в порядку, що турбуватися ні про що.

Du bist wohl nicht gescheit? — Ти певно не розумієш? Bei dir piept es wohl? — Тобі мене зрозуміло? На такі запитання людина взагалі не чекає ніякої відповіді. Мета його висловлення — дати емоційну оцінку своєму співрозмовнику.

Про здатність модальних часток передавати найтонші емоційні відтінки говорить і В. Шнейдер [20, с. 23]. У частки doch, наприклад, він нараховує сімнадцять таких відтінків (подив, обурення, наполегливе прохання, роздратування, бажання наполягти на своїй точці зору та ін.) [20, с. 56]. Такий метод визначення семантики модальної частки дуже неточний: не можна думати, що в неї стільки ж значень, скільки емоцій можна вкласти у висловлювання, у яких вона може бути вжита. До того ж приклади, що наводяться, допускають, на думку Г. Шредера і В. Шнейдера, у залежності від ситуації (контексту) і зовсім інше тлумачення. Таке питання, як Was denn? чи Wieso denn?, може виражати і подив, і цікавість, і занепокоєння, і участь, і страх і багато інших емоції, що можуть бути однозначно визначені тільки при знайомстві з більш широким контекстом.

У залежності від контексту питання Was soll ich denn machen? — Що я повинен робити? може пролунати і безпомічно, і роздратовано, і з переляком, і з глузуванням. Питання Ist das denn so wichtig? — Хіба це так важливо? не обов’язково повинне виражати сумнів, воно може виразити і підбадьорення: Wieder ein Misserfolg? Ist das denn so wichtig? Arbeite nur weiter! — Знову провал? Хіба це так важливо? Продовжимо роботу! Висловлення Sei doch nicht dumm! — Не будь дурним! можна сприйняти як дружню пораду, а можна побачити в ньому і пряму образу. Правильне розуміння таких висловлювань залежить не тільки від модальної частки, але і від лексичного складу речення, від інтонації, від контексту (ситуації), у рамках якого це речення виступає.

У цьому відношенні модальні частки нерівнозначні. Частка denn, наприклад, завжди служить тільки ознакою емоційної реакції на яку-небудь дію чи висловлювання співрозмовника, але ніяк ці емоції не диференціює. Диференціації служать й інші мовні засоби (у першу чергу лексичний склад речення і більш широкий контекст). Частка etwa має цілком визначене лексичне значення це спростування припущення, що міститься в запитанні, і вказівка на те, що співрозмовник чекає заперечної відповіді на своє запитання. Роз’ясняюючи семантичний зміст etwa, В. Бублiтц наводить як приклад наступну ситуацію: запитання господарки за столом «Möchten Sie etwa noch ein Stück Kuchen?» — «Чи не бажаєте ще шматок пирога?» викликає серед її гостей замішання, а саме «…betretenes Schweigen oder Heiterkeit, da «etwa» von den Anwesenden als Zeichen dafür interpretiert wird, dass die Gastgeberin nicht will und nicht wünscht, dass jemand noch ein Stück Kuchen іsst.» («…незручне мовчання чи безтурботність, тому що «etwa» інтерпретується присутніми як знак, що господиня не хоче і не бажає, щоб хтось зїв ще шматок пирога.») [12, с. 9]. У відношенні чіткості і визначеності семантичного змісту частки denn і etwa можна назвати протилежними полюсами серед модальних часток. Між ними розташовуються всі інші частки, що вимагають для визначення свого лексичного значення опори на контекст та інші мовні засоби.

Модальні частки є службовими словами, тому вони не можуть бути вжиті самостійно, поза рамками речення, тому і своє лексичне значення вони реалізують тільки в реченні. Тип речення відіграє при цьому велику роль. У залежності від типу речення реалізується той чи інший лексико-семантичний варіант модальної частки. З цього, однак, не можна робити висновок, що поза реченням модальні частки взагалі позбавлені лексичного значення.

Думка про відсутність лексичного значення в німецьких модальних часток виникла певною мірою завдяки тій обставині, що їх важко, а в ряді випадків і неможливо, перекласти на інші мови. Іноді їх значення буває простіше описати, ніж знайти відповідні еквіваленти в інших мовах. Причина цього в тому, що не кожна мова має у своєму розпорядженні таку ж велику систему модальних часток, як німецька, і при перекладі німецьких речень з модальними частками доводиться використовувати інші мовні засоби: це можуть бути повнозначні слова, порядок слів, вигуки, а в усному мовленні й інтонація. В українській мові нараховується велика кількість модальних часток, тому майже кожну модальну частку німецької мови виявляється можливим перекласти за допомогою частки. Однак повного збігу в цьому відношенні німецька і українська мови не виявляють. Іноді семантичний зміст німецької модальної частки доводиться передавати українською мовою за допомогою повнозначного слова, в інших випадках вона взагалі залишається без перекладу, чи, навпаки, можливий вибір з цілого ряду майже рівноцінних варіантів. Так, наприклад, питання Was hat er denn gesagt? можна перекласти «Що ж він сказав?», «А що ж він сказав?», «І що ж він сказав?», «А що ж він позначив?», «Так що ж він позначив?» і т. п.

Отже, модальні частки німецької мови (aber, auch, bloss, denn, doch, etwa, nur, schon, wohl та інші) мають у різних контекстах особливі значення і використовуються переважно в діалогічному мовленні для вираження емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається. Тому практичне значення цього дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій.

модальність німецький емоція розмовний

2.2 Використання модальних часток у німецькому розмовному мовленні

У німецькій мові можна виділити багато модальних слів. Живе спілкування немислиме без них, оскільки «вони передають якнайточніші відтінки значення, додають емоційного забарвлення та колориту природного спілкування» [8, c. 40]. На прикладі будь-якого літературного твору можна переконатися, що німецька розмовна мова рясніє модальними словами, оскільки відображає природне діалогічне німецьке мовлення. З цієї причини легко можна впізнати іноземця, який навіть бездоганно володіє німецькою мовою, але не має емоційного чуття. Коли мова йде про вживання засобів емоційного забарвлення, його мова справляє враження штучної та видає особливість іншомовності.

Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюб’язна, занадто категорична.

Засоби модальної виразності зустрічаються і в інших жанрах тексту: пресі, наукових працях, доповідях, хоча відсоткове вживання їх у цих випадках невелике, оскільки автор передбачає уявного співрозмовника — слухача — читача, прагне зацікавити його та вивести на внутрішній діалог.

Модальні частки, як і модальні дієслова, належать до найбільш вживаних засобів сучасної німецької мови. Вони передають різні відтінки модальних відношень, тонко диференціюючи відтінки модальності речення. Модальні частки ще частіше, ніж модальні дієслова, вживаються в діалогах повсякденної мови, у розмовному стилі. Наявність їх додає мові особливої чіткості, виразності, національного колориту. Спосіб вираження сумніву за допомогою модальних часток є найбільш вживаним у німецькій розмовній мові.

Інтерес сучасної лінгвістики до модальних часток німецької мови невипадковий: існує небагато мов, які б володіли такою багатою, розгалуженою системою модальних часток, як німецька. Їх вживання в діалозі обовязкове. Вони передають якнайточніші відтінки значення, надають мові емоційного забарвлення, жвавості, гнучкості, неповторного колориту природного спілкування між співрозмовниками. Модальні частки називають «словами-приправами» (Würzwörter), їх функцію характеризують у розмовній мові таким чином: «Це, так би мовити, міміка, що говорить та передається засобами мови» [5, c. 26].

Іноземці, які не вживають модальних часток у мовленні, відразу ж викривають себе цією особливістю, якщо навіть у всьому іншому їх німецька мова бездоганна. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюбязна, надмірно категорична.

Модальні частки можна зустріти і в мові газет, і в наукових працях, і в авторській мові художнього твору, але їх частка там невелика. Вони досить рідко зустрічаються в монологічному мовленні (наприклад, у доповіді), де той, хто говорить, хоча і звертається до публіки, але звертається як до слухача, а не як до співрозмовника. Необхідними модальні частки є у всіх тих випадках, коли той, хто говорить, бачить перед собою конкретного співрозмовника, зацікавлений у живому безпосередньому спілкуванні з ним.

Володіння німецькою розмовною мовою обовязково передбачає правильне вживання модальних часток. Проте методичні посібники, граматики та підручники з німецької мови приділяють недостатньо уваги цьому важливому аспекту лексики. Річ у тім, що модальні частки порівняно недавно стали обєктом дослідження — лише в другій половині ХХ ст. А доти німецькі лінгвісти навіть застерігали від вживання в мові часток, вважаючи, що вони лише засмічують мову. Це знайшло своє відображення в тодішній термінології: частки іменувалися Flickworter — «слова-латки», Fullwortеr — «слова-заповнювачі».

І хоча сьогодні ставлення до модальних часток різко змінилося, але не всі проблеми можна вважати вирішеними, що й зумовлює необхідність ближче познайомитися із цим розділом лексики [3, c. 72].

Наприклад, модальна частка denn здатна виразити в питальних реченнях «цілу шкалу емоцій»: участь (Wie geht es dir denn? — Як же ти тоді?), безпорадність (Was soll ich denn machen? — Що ж мені робити?), цікавість (Was war denn los? — Що ж було не так?), ворожість (Wie heisst er denn, der Herr? — Як же ж його звати, пане?), сумнів (Ist das denn so wichtig? — Хіба ж це так важливо?), нетерпіння і роздратування (Was denn? — Що ж? Wieso denn? — Як же так?) і т.д.

Настільки ж численні і різноманітні відтінки почуттів передає і модальна частка doch: подив, змішаний із обуренням (Das ist doch nicht zu glauben — Авжеж не повірю), жаль про нездійсненне бажання (Hatte ich doch auf dich gehört! — Я ще ж не чув від тебе цього!), та ін.

Модальні частки виявляють прагматичну спрямованість вислову. Модальна частка wohl в оповідному (як правило, окличному) реченні може вказувати на те, що вислів слід розуміти як вимогу, спонукання.

« «Wäre wohl besser» stimmte Daniel zu» (Dietrisch Schwanitz). — « «Було б краще», — погодився Даніель».

«Da sollte dann wohl die Kommunikation stattfinden» (Dietrisch Schwanitz). — «Після ж того мабуть відбудеться бесіда».

«Er wollte doch wohl nicht schon gehen» (Dietrisch Schwanitz). — «Він же мабуть не хоче йти».

Частка auch вказує, що той, хто говорить, має сумніви чи побоювання та чекає, що його співрозмовник їх розсіє. Звичайною відповіддю на подібні питання є запевнення в тому, що все гаразд, що турбуватися нема про що [1, c. 128].

До модальних часток, що виражають чистий сумнів, належать частки eigentlich, denn, doch.

«Eigentlich müssten sie schon fertig sein» (Dietrisch Schwanitz). — «Власне вони вже мають бути готовими.»

«Was schrieb er hier eigentlich?» (Dietrisch Schwanitz). — «Що він написав тут насправді?».

«Eigentlich war er ja eine Familienkutsche.» (Dietrisch Schwanitz). — «Власне він був сімейним автомобілем.»

«Was haben Sie eigentlich studiert?» (Dietrisch Schwanitz). — «Так що ви насправді вчили?»

«Nun, eigentlich hatten sie an die Sanierung aller Fassaden gedacht» (Dietrisch Schwanitz). — «Ну, насправді вона думала про відновлення всіх фасадів».

«Der Arzt hat mir gesagt, sie hort vielleicht doch etwas» (Dietrisch Schwanitz). «Лікар сказав мені, що вона навряд може почути».

«Ich habe mich schon oft gefragt, was die Leute eigentlich meinen, wenn sie von Erlebnis reden» (Max Frisch). — «Я часто задавався питанням, що люди насправді мають на увазі, коли говорять про досвід».

«Warum es mit Joachim nicht gegangen war, sagte sie eigentlich nicht» (Max Frisch). — «Вона зовсім не сказала, чому він не пішов з Йоахімом».

«Nun, das mussten sie eigentlich diejenigen fragen, die den Ausschuss eingesetzt haben» (Max Frisch). — «Ну, насправді треба було запитати тих, хто використовував браковані вироби».

Модальна частка schon вживається в реченнях усіх видів, тобто розповідних, питальних і спонукальних. У розповідних реченнях вона передає впевненість мовця у змісті висловлювання. Мовець переконаний в кінцевому результаті, що якась подія обовязково настане, що мети буде досягнуто: «Notenbank-Präsident Alan Greenspan sorgt zudem schon seit Monaten für eine regelrechte Geldschwemme» (Der Spiegel). — «Голова Федеральної резервної системи Алан Грінспен, безперечно, подбає протягом декількох місяців про справжній потік грошей»; «Mit einem Umsatzrückgang von rund drei Prozent hat sich die Hoffnung, zumindest das schon schlechte Ergebnis von 2002 wieder zu erreichen» (Der Spiegel). — «З падінням близько на три відсотки, є, принаймні, надія повторно досягти поганого показника 2002 року». Модальна частка schon часто вживається в питальних реченнях, які, передовсім, бувають риторичними. Такі речення — риторичні запитання, на які мовець не чекає відповіді, а задає їх виключно з метою переконати співбесідника у тому, що на це запитання можна дати тільки заперечну відповідь: «Wie viele Frauen haben diesen Satz schon gehört?» (Der Spiegel). — «Скільки ж жінок чули цю фразу?». «Wer ahnt schon, dass wir Europas größter Tierzeitschriften-Verlag sind?» (Der Spiegel). — «Хто ж здогадався, що ми найбільший в Європи журнал про тварин?». «Was kann man schon von einer Frau erwarten?» (Der Spiegel). — «Що ж можна очікувати від жінки?». В спонукальних реченнях при допомозі модальної частки schon мовець виражає бажання підбадьорити співрозмовника, змусити його говорити, відповідати на запитання тощо: «Seid schon einig!» (Der Spiegel). — «І знову ж згоден!». «Wenn Sie was begonnen haben, schließen Sie das schon ab!» (Der Spiegel). — «Якщо ви щось почали, то вже закінчуйте!».

Модальна частка ja має декілька лексико-семантичних варіантів. Наприклад, ja вживаєтья в розповідних реченнях, де мовець підкреслює, що він повідомляє добре всім відомі або повністю очевидні факти, в яких не може бути ніякого сумніву: «Weihnachten — da ist es ja klar, was kommen musste» (Der Spiegel). — «Різдво — авжеж очевидно, що повинно були прийти». «Ich habe ja ziemlich viel Zustimmung für mein Konzept bekommen, von A bis Z…» (Der Spiegel). — «Я, звичайно, в значній мірі отримав схвалення моєї концепції, від А до Я…». Частка вживається в тих випадках, коли мовець відкриває для себе щось нове і неочікуване. Свої висловлювання він насичує здивуванням, радістю, розгубленістю та ін.: «…so, wie das ja eigentlich der Vernunft entspricht, oder?» (Der Spiegel). — «…отже, як же насправді це відповідає здоровому глузду, чи не так?». «Wir sind ja alle Arier!» (Der Spiegel). — «Адже ми всі арійці!». В спонукальних реченнях модальна частка ja служить для підсилення висловлення чи побажання: «Dann soll ja alles ganz anders kommen!» (Der Spiegel). — «Авжеж тоді все вийде абсолютно по-різному!»

Модальна частка doch виконує особливу роль в комунікативному спрямуванні речення, виражаючи додаткову семантичну інформацію та модальність висловлення в публіцистичному тексті. Вона передає різноманітні відтінки почуттів і вживається у всіх видах речень — у розповідних, спонукальних і питальних. Розповідні речення з часткою doch є найчастіше проханням або виражають прагнення мовця переконати в чомусь свого співрозмовника: «Da kann einem doch das Lachen vergehen» (Der Spiegel). — «Оскільки ніхто ж не може втриматися від сміху». «Aber es darf doch mal gefragt werden, ob der Grundversorgungsauftrag nicht auch mit fünf TV-Sendern zu realisieren ist?» [13, с. 46]. — «Але ж може хтось задавався питанням, чи не можуть державні передачі мовитися з п’яти телевізійних станцій?». Спонукальні речення з doch завжди емоційно забарвлені. В них мовець намагається з усіх сил впливати на співрозмовника і досягнути бажаного результату. Категоричність вимоги робить неможливою подальшу комунікацію у разі її невиконання. На категоричність вимоги може впливати також психологічний стан мовця: «Lasst sie es doch machen!» [13, с. 8] — «Нехай вони вже це роблять!». «…der ehemalige Tennisspieler Boris Becker («Augenblick, verweile doch…»)» (Der Spiegel). «…колишній тенісист Борис Беккер («Один момент, постривай-но…»)». Питальні речення з модальною часткою doch завжди мають порядок слів розповідного речення. Ці питання задаються не з метою одержати якусь інформацію від співрозмовника, а з метою послухати його підтвердження: «Oder fühlen Sie sich doch eher dem Sisyphus verwandt…» (Der Spiegel). — «Чи ви не вважаєте, що скоріше схоже на Сізіфа…». «Ist diese Freiheit nicht doch ein Freibrief für das hemmungslose Ego, das sich zum Schein mit einem allgemein anerkannten Ziel schmückt?» (Der Spiegel). — «Чи ж не є ця свобода привілеєм його неприборканого «Я», яке прикрашає себе блиском для досягнення загальновизнаної мети?». Частці doch притаманний широкий спектр емоційних відтінків, який повністю може реалізуватися тільки в широкому контексті.

Модальні частки ja, doch, schon у реченні, вираженому розповідною структурою разом із модальним дієсловом wollen підкреслюють ступінь бажання мовця, а також виражають високий ступінь його повноваження.

Німецькі модальні частки мають омоніми. Наприклад, denn — сурядними сполучник з каузальним значенням «тому що»; сполучник «ніж», який вживається у порівняльних реченнях; прислівник для вираження причинно-наслідкових відношень; doch — прислівник «однак», «все ж таки»; вживається у репліках на заперечне запитання або зауваження, які мовець хоче спростувати; сурядний сполучник «але».

На прикладі модальної часток та denn розглянемо особливості їх функціонування як засобів реалізації різних стратегій того, хто говорить.

Модальна частка denn вживається в питальних реченнях з питальним словом або без нього. Питання з denn являють собою реакцію одного із співрозмовників на запитання, висловлювання або дію його партнера:

Sie dort — zwei Minuten Strafzeit. — Was soll das, Schiedsrichter, was hab ich denn getan? — У Вас дві хвилини штрафного часу. — В чому ж справа, що я такого зробив?

Часто питання з модальною часткою denn служать для уточнення ситуації, певних обставин тощо: Himmel noch mal, auf wessen Seite stehst du denn? — О Господи, на чийому ж ти боці?; Was hast du, zum Teufel, denn erwartet? — А чого ж, в біса, ти очікувала?

Іноді модальна частка denn займає місце перед членом речення, який особливо виділяється мовцем, піддається сильному смисловому наголосу: Wie nennst du denn deinen?. — А як же ти називаєш свого? [4, c. 57]

Отже, модальна частка denn відрізняється високим ступенем суб’єктивної участі, разом з інтонацією та лексичним складом речення підкреслює різні почуття мовця: радість, подив, обурення тощо.

Підбиваючи підсумок вивчення місця модальних часток у розмовному німецькому мовленні, можна відзначити, що модальні частки — це категорія слів, які широко вживаються в сучасній німецькій мові, доповнюючи та уточнюючи семантику інших засобів вираження модальності. Абсолютно особливе місце серед найбільш уживаних явищ сучасної німецької мови займають саме модальні частки.

Модальні частки не просто виражають ті чи інші думки людей, а й наділяють їх найбільш своєрідною формою. Вони додають усному мовленню німецького народу емоційний колорит і неповторну виразність, виступаючи найживішими та безпосередніми засобами передачі думок та відчуттів людини.

У другому розділі ми розглянули поняття емоційності як характерної особливості німецької мови та основні засоби її вираження, зокрема закономірності вживання модальних часток.

Протягом дослідження ми зясували, що характерною особливістю німецької розмовної мови є її емоційність. Обмінюючись репліками, співрозмовники висловлюють своє ставлення до того, про що говорять вони самі, і що чують від інших учасників розмови. Під час бесіди вони не обмежуються вимогою інформації і повідомленням її. Кожний прагне вплинути на співрозмовника, передати йому свої почуття і настрій, спонукати його до певних дій, викликати в нього бажану реакцію.

Разом з тим слід виділити слова з потенційно вираженою емотивністю — так звані модальні частки. Склад таких слів досить різноманітний. Їхня роль досить велика у розмовній мові, а також в мові художньої, газетно-публіцистичної літератури. Володіння німецькою розмовною мовою обовязково передбачає правильне вживання модальних часток. Проте методичні посібники, граматики та підручники з німецької мови приділяють недостатньо уваги цьому важливому аспекту лексики. Річ у тім, що модальні частки порівняно недавно стали обєктом дослідження — лише в другій половині ХХ ст. А доти німецькі лінгвісти навіть застерігали від вживання в мові часток, вважаючи, що вони лише засмічують мову.

Модальні частки — це категорія слів, які широко вживаються в сучасній німецькій мові, доповнюючи та уточнюючи семантику інших засобів вираження модальності. Абсолютно особливе місце серед найбільш уживаних явищ сучасної німецької мови займають саме модальні частки. Вони не просто виражають ті чи інші думки людей, а й наділяють їх найбільш своєрідною формою. Вони додають усному мовленню німецького народу емоційний колорит і неповторну виразність, виступаючи найживішими та безпосередніми засобами передачі думок та відчуттів людини.

Висновки

У ході курсової роботи ми досягли поставленої мети, дослідивши особливості організації висловлювань з модальними частками у німецькій мові. Також ми виконали поставлені завдання.

Таким чином, у першому розділі ми дослідили визначення та класифікації модальних часток, запропоновані Н.А. Тороповою, В.В. Виноградовим, В.М. Пророкової, Г. Хельбігом, В. Кельцем.

Модальні частки відносяться не до окремого слова або словосполучення, а до всього речення в цілому. У реченні вони відіграють значну комунікативну роль, надаючи висловленню різні відтінки суб’єктивної модальності: мовець не лише інформує свого співрозмовника про щось, але й одночасно виражає своє ставлення до сказаного й до співрозмовника. Вони допомагають зрозуміти цілі й наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлення, його очікування, які він пов’язує зі своїм партнером по комунікації. Модальні частки не змінюються й не відміняються.

Кожна модальна частка орієнтована на певні типи розповідних, спонукальних та питальних речень, а через них на певні мовленнєві наміри чи дії, такі як вимога, бажання, погроза і т. ін., надаючи їм певного відтінку (посилення, помякшення), тобто виражаючи ставлення мовця до ілокуції.

Модальні частки допомагають зрозуміти цілі та наміри мовця, його емоційну оцінку змісту висловлювання, його очікування, тобто виявляють прагматичну спрямованість висловлювання.

Розбіжності у описі властивостей та значення модальних часток виражаються у різному обсязі розряду в різних класифікаціях та у поділі розряду на ядро (власне модальні частки) і периферію (модальні частки у широкому розумінні).

У другому розділі ми проаналізували лексичні засоби вираження емоцій у сучасній німецькій мові, зокрема особливості використання модальних часток у розмовному мовленні.

Модальні частки є службовими словами, тому вони не можуть бути вжиті самостійно, поза рамками речення, тому і своє лексичне значення вони реалізують тільки в реченні. Тип речення відіграє при цьому велику роль. У залежності від типу речення реалізується той чи інший лексико-семантичний варіант модальної частки.

Думка про відсутність лексичного значення в німецьких модальних часток виникла певною мірою завдяки тій обставині, що їх важко, а в ряді випадків і неможливо, перекласти на інші мови. Іноді їх значення буває простіше описати, ніж знайти відповідні еквіваленти в інших мовах.

В українській мові нараховується велика кількість модальних часток, тому майже кожну модальну частку німецької мови виявляється можливим перекласти за допомогою частки. Однак повного збігу в цьому відношенні німецька і українська мови не виявляють. Іноді семантичний зміст німецької модальної частки доводиться передавати українською мовою за допомогою повнозначного слова, в інших випадках вона взагалі залишається без перекладу, чи, навпаки, можливий вибір з цілого ряду майже рівноцінних варіантів.

Іноземці, які не вживають модальних часток у мовленні, відразу ж викривають себе цією особливістю, якщо навіть у всьому іншому їх німецька мова бездоганна. Розмовна мова без модальних часток сприймається носіями німецької мови як суха, нелюбязна, надмірно категорична.

Необхідними модальні частки є у всіх тих випадках, коли той, хто говорить, бачить перед собою конкретного співрозмовника, зацікавлений у живому безпосередньому спілкуванні з ним

Модальні частки німецької мови (aber, auch, bloss, denn, doch, etwa, nur, schon, wohl та інші) мають у різних контекстах особливі значення і використовуються переважно в діалогічному мовленні для вираження емоційності висловлювання, але їхнє лексичне значення не завжди досить чітко визначається. Тому практичне значення цього дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані усіма, хто хоче поглибити знання з німецької мови і навчитись використовувати модальні частки для вираження емоцій.

Список джерел

1.Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке / В.В. Виноградов // Исследования по русской грамматике. — М.: Просвещение, 1975. — 216 с.

2.Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. Ч. 1. Фонетика и морфология: Учеб. для студентов фак. рус. яз. и лит. пед. ин-тов/ А.Н. Гвоздев. — 4-е изд. — М: Просвещение, 1973. — 432 с.

3.Крашенинникова Е.А. Модальные глаголы и частицы в немецком языке: учеб. пособ. / Е.А. Крашенинникова. — М.: Учпедгиз, 1958. — 186 с.

.Кривоносов Ю. О семантической природе модальних частиц (к постановке проблемы) // Филол. науки. -1998. — №5. — С. 50 — 58.

5.Пророкова В.М. Слова — «приправы», слова «заплаты». Модальные частицы в немецкой разговорной речи: Учеб. пособие/ В.М. Пророкова. — М.: Высш.шк., 1988. — 127 с.

6.Роганова З.Е. Перевод с русского языка на немецкий: Пособие по теории перевода для ин-тов и фак. иностр. яз.)/ З.Е. Роганова. — М.: Высш. шк., 1971. — 208 с.

8.Торопова H.A. Семантика и функции частиц / Н.А. Торопова; под ред. Л.Б. Гарифулина. — Саратов: Изд-во Самарского университета, 1980. — 229 с.

.Хрычиков Б.В. Категория модальности, ее объем и средства выражения в современном русском языке: Автореф. дис. … д-ра филол. наук: 10.02.01/ Б.В. Хрычиков. — Каменец-Подольский, 1990. — 37 с.

.Шендельс Е.И. Грамматика немецкого языка. Синтаксис, морфология, текст / Е.И. Шендельс. — М.: Просвещение, 1975. — 482 с.

.Языкознание. Большой энциклопедический словарь /Гл. ред. В.Н. Ярцева. — 2-е изд.-М.: Большая Рос. Энцикл., 1998. — 685 с.

12.Bublitz W. Ausdrucksweisen der Sprechereinstellung im Deutschen und Englischen. — Tubingen: Niemeyer, 1978. — 245 S.

13.Duden. Die Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. — 5., neu bеarbeitete Auflage. — Bd. 4. — Mannheim: Dudenverlag, 1993. — 912 S.

14.Erben J. Einführung in die deutsche Wortbildungslehre. — Berlin: Erich Schmidt 1975. — 160 s.

15.Glinz H. Die innere Form des Deutschen: Eine neue deutsche Grammatik / Glinz H. — Bern: A. Francke. 1952. — 504 S.

16.Helbig G. Lexikon deutscher Partikeln / G. Helbig. — Leipzig: Langenscheidt, Enzyklopadie, 1994. — 258 S.

17.Helbig, G., Buscha, J. Deutsche Grammatik. Ein Handbuch für den Ausländerunterricht. — 19. Aufl. — Leipzig, Berlin, München, Wien, Zürich, New York: Langenscheidt, Verl. Enzyklopädie, 1999. — 736 S.

18.Helbig G. Die Partikeln / G. Helbig, W. Kötz. — Leipzig: Enzyklopädie, 1981. — 75 S.

19.Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. — Neuausgabe, bearbeitet von Giinter Starke — Leipzig: VEB. Bibl. Institut, 1980. — 488 S.

20.Schneider W. Stilistische deutsche Grammatik: Die Stilwerte der Wortarten, der Wortstellung und des Satzes. — Freiburg: Herder, 1963. — 522 S.

.Schröder G. Zu einigen bedeutungsgeminderten Adverbien (Würzwörtern) // Deutsch als Fremdsprache. -1965. — H. 3.-S. 23-29.

22.Weydt H. Kleines. Abtönungswörterbuch / H. Weydt, E. Hentschel // Partikeln und Interaktion. — Tübingen: Niemeyer, 1983. — 317 S.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *